На варті охорони здоров’я жителів Житомирщини на протязі кількох десятків років стоїть визначна династія лікарів Муравйових. Ці видатні професіонали лікарської справи врятували чимало людських життів у селищі Романові, у центрі Любарської громади та в її околицях, в місті Житомирі, а також в наближених населених пунктах Вінниці та Хмельницького. Найяскравішим представником цієї династії є Вітольд Петрович Муравйов. Далі на izhytomyryanyn.
Вітольд Муравйов – людина з великої літери, геніальний і талановитий, лікар вищої категорії, професіонал, який досконало володіє складною цариною хірургії. Блискучий фахівець, який протягом 55-ти років був неперевершеним спеціалістом в оперативних втручаннях будь-якої складності черевної порожнини. Крім того, Вітольд Петрович – це людина з високими моральними цінностями, якого поважають, до якого не просто дослухаються, а й беруть приклад. Далі про інтелігента, патріота та щасливого сім’янина.
Люблячі батьки та дитинство маленького Вітольда
Першим у родині, хто став на стежку лікарської справи був Петро Муравйов, який народився в мальовничому селі Троянові, що недалеко від Житомира. Успішно закінчив навчання на медичному факультеті Київського університету, а далі проходив стажування за межами України. Петро Петрович став геніальним акушером-гінекологом, а також був удостоєний звання військового лікаря третього рангу.
Під час воєнних дій з 1941 року продовжував медичну діяльність у селі Романові. За активну допомогу українським повстанцям та підпільним героям був нагороджений відзнакою “Партизан Великої Вітчизняної війни”. Неодноразово рятував молодих людей від примусового вивезення на каторжні роботи до Німеччини.
Протягом довгого часу Петро Муравйов був завідувачем пологового відділення районної лікарні Любара. На роботі зустрів майбутню дружину, фельдшера Олену Іванівну, яка пліч-о-пліч з чоловіком багато років працювала в Любарській лікарні. У люблячої пари народився син Вітольд, який і перебрав талант, мудрість та безцінний досвід батька Петра Муравйова.
Дідусь маленького Вітольда також був лікарем-гінекологом, професором, одного з найкращих закладів Польщі, Варшавського університету. Вітольд Петрович став лікарем у третьому поколінні.
Навчання та перша медична практика у госпіталі
Так склалося, що закінчив школу юний Вітольд перед початком воєнних дій, а далі пішов допомагати батькові у військовий госпіталь. Працював санітаром, допомагаючи важкопораненим бійцям, час від часу бував у операційній, де спостерігав за діями батька під час оперативних втручань. Це і вплинуло на вибір майбутньої професії.
Після звільнення Києва від німецьких військ, в 1943 році Вітольд вступив до Київського медичного інституту. Навчання було в задоволення, крім того, часто бував у товариствах хірургів в Києві та відвідував хірургічний гурток на кафедрі в інституті.
Під час проходження практики, після четвертого курсу, в Житомирській обласній лікарні, головний лікар Олександр Гербачевський відразу помітив талановитого хлопця. Молодий Вітольд був вражений освіченістю та розумом головного лікаря, під покровительством якого і вирішив стати хірургом.
Хоча могло все обернутися інакше, адже по закінченню навчання, молодого фахівця відправляли до Ворошиловградської області (Луганська область) на посаду лікаря-фтизіатра. На допомогу прийшов Олександр Гербачевський, який у зверненні до Міністерства охорони здоров’я, повідомив, що на Житомирщині не вистачає лікарів-хірургів. З того часу Вітольд Петрович розпочав свій шлях у хірургії.
Хірургічна практика та посада головного лікаря у 27 років
Першим місцем роботи у молодого спеціаліста стала Дзержинська районна лікарня, а в 1951 році став хірургом у районній лікарні Любара. У 27 років Вітольд Муравйов обіймає посаду головного лікаря цієї районної лікарні, а також завідує хірургічним відділенням. Згодом молодому хірургу доручили відповідати за оперативні втручання в акушерстві, коли існувала загроза ускладнень під час вагітності та пологів. Загалом Вітольд Петрович здійснив понад 56 кесарських розтинів.
Працюючи на посаді головного лікаря, Вітольд Муравйов розкрив інші позитивні сторони своєї особистості – організатора та вмілого господарника. У спадок від попередників, молодий головний лікар отримав старі приміщення медичного закладу без дитячого відділення, пологового будинку та амбулаторії.
Завдяки титанічним старанням Вітольда Петровича та його команди, вдалося провести капітальний ремонт головної будівлі лікарні, побудувати пологове, дитяче, терапевтичне відділення. Була налагоджена діяльність інших медичних кабінетів та господарських приміщень. Завдяки таким важливим змінам, лікарі почали надавати допомогу значно більшій частині населення. Збільшилась кількість медичних фахівців до 30 чоловік. Поза тим відремонтували аптеку, побудували поліклініку та сформували приміщення на 25 ліжко-місць, де лікували хворих на кістковий туберкульоз.
До того ж, головному лікарю вдалося зробити неможливе – побудувати дільничну лікарню у селі Липне Любарського району. Матеріальну підтримку організував місцевий колгосп.
Шанували Вітольда Муравйова та довіряли йому своє життя тисячі громадян. Кожного дня вишикувалася черга під кабінетом у спеціаліста. Щодня екстрено оперував хворих, а планові операції майже завжди проводив вночі. Завдячуючи професійній майстерності головного хірурга, у селищі Любар здійснювали оперативні втручання при гострих проявах апендициту, виразки шлунку, гострого холециститу, завороту кишківника.
Деякі оперативні втручання, до прикладу, на легенях і печінці, в 1960-х роках реалізовували лише в Житомирській обласній лікарні та в Любарі.
Авторитет серед колег та подяка від пацієнтів
Слава про хірурга з невеликого села Любар ширилася далеко за межі області, його поважали колеги та обожнювали пацієнти. А Вітольд Муравйов далі пізнавав медичну науку, збагачував свої знання на курсах в обласній лікарні у Житомирі та в київських хірургічних госпіталях. Також активно передплачував періодичні медичні видання, які стосувалися хірургії та витрачав на це майже усю свою зарплату.
В 1967 році Вітольд Петрович разом з дружиною Вікторією Миколаївною переїздять до Житомира, де він став на чолі хірургічного відділення в першій міській лікарні, а вона почала керувати неонатологічним стаціонаром в пологовому відділенні. Через десять років видатний хірург очолив відділення хірургії обласної лікарні, продовжуючи активно рятувати людські життя.
Після проходження спеціалізації у геніального Миколи Амосова, Вітольд Петрович був одним з перших, хто почав видаляти легені. Продовжував спеціалізуватися на операціях на черевній порожнині, а також проводив ортопедичні операції.
Після виходу на пенсію, ще вісім років відпрацював у медичному відділі інтенсивної терапії.
Наукова діяльність талановитого хірурга
Ще з часів медичного інституту, Вітольд Петрович змальовував усі операції в картинах та фотографіях. Завдяки цьому вдалося зберегти цінний доробок талановитого хірурга. За життя йому вдалося випустити дві монографії, а його діяльність описали в різних наукових журналах. Неодноразово Вітольду Муравйову пропонували роботу за кордоном, зокрема і у Варшаві. Проте він ніколи і не розглядав такого варіанту, адже міцно вріс корінням на своїй Батьківщині, яку палко любив усім серцем. Покинув цей світ Вітольд Петрович Муравйов 4 квітня 2014 року.
Відрадно, бо лікарську традицію династії Муравйових продовжують син та онуки блискучого Вітольда Петровича. Тадеуш Вітольдович Муравйов є завідувачем відділення торакальної хірургії Житомирської обласної лікарні, де проводяться різні оперативні втручання на діафрагмі, стравоході, легенях та серці.
Один з онуків, Федір Тадеушович працює хірургом у відділенні інвазивних методів діагностики в обласній лікарні Житомира, а інший – Петро Тадеушович є кандидатом медичних наук та розпочав лікарську діяльність в медичному центрі хірургії печінки та підшлункової залози в місті Одеса. Головною таємницею успіху родини Муравйових є невтомна праця, яка дарує надію на світле майбутнє та щасливе життя.