Яка вона багата, наповнена цікавинками та характерними діалектами. Мова йде, звичайно ж, про українську мову, котра почала формуватися дуже і дуже давно. В різних регіонах вона звучить по-своєму, що не заважає нам розуміти один одного. Як же говорять житомиряни? Невже є особливості в нашій вимові, чи в використанні особливих слів, котрі вказують звідки ми? Саме такою інформацією поділиться Я Житомирянин.
Наріччя (говори)
Українська мова не існує сама по собі, вона споріднена зі слов’янськими мовами, тому схожості не випадкові.
Житомирщина входить Південно-західного наріччя (говору), а саме до Волинського. Волинсько-подільський діалект особливий тим, що об’єднує в єдине ціле і волинські, і подільські говірки. Вони набули поширення на території Волині та на Поділлі.
Українське Полісся прийнято ділити на три частини.
- Західна, котра включає в себе Рівненщину та частину Волині.
- Центральне та середнє, тобто Житомирщина та північні райони Київщини.
- Східна, її поповнює район Сумщини, Чернігівщини та лівий берез Дніпра Київщини.
Добре знайомий жартівливий вислів, котрий дуже влучно характеризує житомирських поліщуків:
«Коли булі малі, носілі постолі, а віросли велікі, то носім черевікі».
Житомирян можна впізнати «на слух», адже на житомирському Поліссі практично немає «и», а при вимові особливо відчувається м’якість. Для Коростенського району, наприклад, характерне «і», або «и» максимально наближене до «і».
Прості приклади
Звичні нам слова в різних регіонах називають по-різному. В тому ж Поліссі назви різні, варто розглянути детальніше кілька прикладів.
- Ганчірку в Рівному називають «шмата», а от деяких районах Житомирщини, Хмельниччини можна почути «вонуча», «гонуча».
- На Житомирщині можна почути не горище, а вишка. Для порівняння на Буковині це буде «подря», «пуд», чи «під».
- Сковорідку на Житомирщині називають пательня.
Діалектні форми
Не тільки слова можуть бути діалектними, але й форми:
- сидю (а не сиджу);
- ходе, робе (а не ходить);
- бурак (а не буряк).
Варто додати і своєрідні звуки, характерні якраз для сіл Житомирщини, Київщини та Чернігівщини: «уо» (пуозно, куонь), чи «іе» (ліес, хліеб).
Як сформувалися діалектні групи?
Фахівці переконані, що поділ діалектів на північні та південні ще більш давній, ніж сама українська мова. Історично так склалося, що наша рідна мова виникла завдяки злиттю цих діалектних угрупувань. Просто звукозміни в північноукраїнських та південноукраїнських діалектах проходили по-різному.
У зв’язку з поширенням діалектів, виникає логічне запитання: чи варто ревно боротися за чистоту мови? В першу чергу, потрібно розуміти, що «чистота мови» — це відносне поняття. Як і самі діалекти для когось можуть здатися досить дивними, але це невід’ємна частина регіону і людей, котрі проживають на її території. Це не робить українську мову гіршою чи брудною, вона так і залишається рідною, красивою і милозвучною. А діалекти? Вони різні, часом цікаві і незвичні, але однаково наші.
