Хто вони — майстри поетичного слова? Житомирщина багата на таких особистостей. Видатні письменники, поети, котрі народилися на теренах нашого краю, зробили величезний внесок в розвиток письменництва, збагатили скарбницю творів новими доробками. Я Житомирянин розповість про цих особистостей більше.
«Житомирська школа»
Деякі літературознавці, а також критики вживають в українській прозі термін «житомирська школа». Що ж це за поняття? Насправді все просто, термін застосовують як до прози, так і до поезії, «житомирська школа» об’єднує поетів-земляків, твори котрих мають певну художньо-естетичну, ідейно-тематичну схожість.
Бориса Тена та Михайла Клименка вважають засновниками даного поняття. В коло однодумців відносять також поетів-сучасників Валентина Грабовського та Михайла Сича. Їх творчість, як і життя, поєднані невидимими нитками. Це Житомирщина, живописна природа Полісся та зростання в усталених народних традиціях.
Варто трохи більше розповісти про видатних поетів та письменників Житомира.
Борис Тен
Це видатна особистість. Український культурний та релігійний діяч народився на Рівненщині, в 1897 році, але навчався, жив та творив в Житомирі. Його справжнє ім’я Микола Хомичевський.
Варто додати, що Борис Тен — це саме той перекладач, котрому вдалося завершити переклади славетної «Іліади» та «Одіссеї». Відомий діяч пропрацював над ними 31 рік. Хоча він побоювався почати справу і не довести її до кінця, попри це саме його переклади Гомера імениті мовознавці вважають найбільш вдалими.
Окрім перекладацької роботи, його добре знали як природженого педагога. «Зоряні сади» — є єдиним збірником його власних сонет. Збірник вийшов із друку в 1970 році, коли Миколі Хомичевському було вже 73 роки.
Ім’я великого житомирянина без перебільшень назавжди вписане в сторінки найвидатніших майстрів літератури.
Михайло Клименко
Значне місце в літературному житті Житомирщини займає його творчість. Поет народився в 1926 році в с. Левкові Житомирського району. Він зростав в простій селянській родині, в культі хліборобської праці. Навчався в Крошнянському сільськогосподарському технікумі в Житомирі, після чого почав працювати в Левкові.
Вже в 1957 році Михайла Клименка прийняли до Спілки письменників. Характеризуючи творчу палітру поета, складно виділити щось одне. Його творчість оригінальна та багата. Одні твори демонструють проникливу ліричність, інші ж показують поета мудрим філософом. Є й ті, наприклад, «Могили не мовчать», в котрих письменник демонструє полум’яний патріотизм.
Цікавою роботою є «Перепустка до осені», адже Михайло Клименко неначе художник-пейзажист досконально змальовує барви природи. Тільки замість пензля в нього є щось більше — слово.
Михайло Клименко в творах збалансовував такт, почуття міри та витончений літературний смак. Книги Михайла Клименка вирізняються небувалим оптимізмом та щирістю, прослідковується яскрава метафоричність. Письменник любив свій край, що відчувається у всьому його поетичному доробку. Літературна Житомирщина невідривна від постаті Михайла Клименка. Чимало поетів-сучасників називають себе учнями «климентіївської школи».
З 2011 року навіть започаткована премія Михайла Клименка в номінаціях: молоді автори, відомі письменники.
Микола Зіновчук
Народився письменник в 1944 році в с. Тетерівці Житомирського району, закінчив Тетерівську семирічку, а далі — Житомирську середню школу № 32. Після школи почав працювати на будовах, міських підприємствах. Він сам характеризував цей проміжок свого життя, як підготовку до журналістської та письменницької праці. В 1974 році закінчив Київський державний університет ім. Т. Шевченка, факультет журналістики. Разом з журналістською діяльністю, він поєднував письменництво.
Письменника знають по таким книгам, як «Сонячні камені» (1978), «Доручення Чорних Барсів» та інші.
Серед останніх книг Миколи Зіновчука, написаних та випущених в 2013 році, виділяється «Криниченька і Вербиченька» та «Здрастуй, сузір’я Центавра».
Валентин Грабовський
Письменника та поета, журналіста та перекладача відносять до видатних житомирян. Хоч народився він в 1937 році на Харківщині, проте виріс та все життя працював, творив на теренах Житомирщини.
Перші поетичні збірки «Наснилась матері вишня», «Ключі», вийшли з друку ще наприкінці 60-х років. Після цього вийшли збірки віршів «Передчуття», «На цьому березі», а в 90-х роках — історичні поезії «Гайдамацька мати», «Володимир» та «Свідчить попіл». Важко переоцінити і його перекладацьку роботу. Завдяки його праці «заговорили» Олександр Пушкін, Адам Міцкевич, Максим Танк та інші письменники.
В нашому місті письменнику встановлено дві пам’ятні дошки (в 2006 по вулиці В. Бердичівська, та в 2011 році в будівлі редакції газети «Житомирщина»).
Його творчість є неначе містком від епохи до епохи, де минуле та сьогодення ненадовго зустрічаються.
Михайло Сич
Це письменник родом з козацького села Троковичі Черняховського району Житомирської області. Михайло Сич народився в 1941 році, вчився в середній Троковицькій школі, після чого з відзнакою закінчив філологічний факультет Житомирського педінституту.
В нього багато поетичних збірок, серед яких важко виділити якусь одну. Ось декі з них: «Березовий вир» (1968), «Весняні багаття» (1975), «Житнє сонце» (1983), драматична поема «Чорний лелека» (2005). Крім поетичної діяльності, він відзначився як художник. В творчий доробок входять пейзажі та портрети, натюрморти.
Значення літератури
Метою митця є зацікавлення читача. Це складний процес, котрий не кожному вдається. Можна з впевненістю сказати, що митцям Житомирщини вдалося донести головну ідею своєї творчості. Їх твори розвивають мислення та культуру, духовність, вчать не тільки читати, але й задумуватися над прочитаним.
Весь перелік письменників та поетів Житомирщини, включених в біографічні матеріали про відомих людей Житомирщини, зібрані тут, на порталі бібліотеки. На території Житомирщини народилося та зростало, творило дійсно чимало відомих діячів-письменників та поетів. Ці імена, а їх неймовірно багато, назавжди залишаться в історії нашого краю.
