Стародавні автентичні кобзи, скрипки, бандури та колісні ліри, які виблискують витонченою роботою, оригінальним оформленням та ще пахнуть свіжо покритим лаком. Митець з Житомирщини, Василь Волівач береже і розвиває автентичну культуру. Далі на izhytomyryanyn.
У старенькій бабусиній хатинці, яку відремонтував власним коштом, майстер облаштував собі майстерню по виготовленню доволі незвичних нашому поколінню музичних інструментів. Він з особливою любов’ю відтворює старовинні музичні автентичні інструменти, на яких грали кілька століть тому. Кожен охочий може завітати на гостину до пана Василя, який з радістю запросить до свого місця сили, покаже процес виготовлення інструменту та заграє на ньому.
Омріяне навчання в кобзарській школі
Тато маленького Василька працював у музичній школі, це стало першою відправною точкою, з якої проявився інтерес до інструменту. Конструкцією саме струйного інструменту зацікавився під час навчання в школі, у сьомому-восьмому класі. Успішно закінчив музичну школу з класу фортепіано.
Дізнавшись про набір до Стрітівської вищої педагогічної школи кобзарського мистецтва, не довго думаючи, подав документи, пройшов прослуховування і почав омріяне навчання.
На одному з предметів,талановитий майстер не лише довідався про технологію виготовлення бандур, а й по закінченню курсу, власноруч її зробив. У 1998 році зразково закінчив школу кобзарського мистецтва. Далі вступив у Ніжинський державний педагогічний університет, після якого майже десять років працював на педагогічній ниві, але з часом зрозумів, що це не справа його життя. Майстрування саме струнних інструментів, які з часом трішки осучаснені, але все ж властиві українській традиції – ось те, чим митець живе сьогодні.
Ще стародавні греки писали, що справжній музикант не лише пише тексти до пісень, але і співає та грає на власноруч виготовленому інструменті. Таким талановитим музикантом і є радомишлянин Василь Волівач, який вправно грає як мінімум на десяти інструментах.
Власна експозиція-майстерня, що у Радомишлі
У експозиції-майстерні пан Василь показує заготовки для майбутніх музичних інструментів з різноманітної деревини, від якої залежатиме якість звуку.
“Сосна є більше середньочастотна і наближена до низьких частот, вона рихла, – розповідає майстер. Клен більш притаманний для високих частот, ясен є пружною породою, з якого навіть і зброю виготовляли”. З сюжету Еспресо.TV
Виготовлення музичного обладнання може зайняти від трьох днів до декількох років. Усе залежить від наявності складових для роботи, якісного лаку, сушарки, і навіть настрою. При виготовленні музичних інструментів майстер послуговується переважно старим столярним приладдям: сокирою, стамескою, пилкою. Ескіз спочатку робить на папері, а далі вже переносить на дерев’яну заготовку. Більш енергозатратні роботи майстровитий чоловік робить на природі, а всі інші – в майстерні, або вдома. Він ніколи не рахує собівартості готового виробу.
Майже всі зроблені інструменти лишає у своїй власній колекції, деякі дарував, щось продавав. Проте ніколи нічого спеціально на продаж не робить, бо це може стати на заваді саме нематеріальній складовій справи, бо у кожному виробі живе душа.
Креативний фолк та музичні гурти Василя Волівача
Народний митець Василь Волівач є засновником кількох музичних гуртів, які він створив у Радомишлі. У 2000-х роках був заснований музичний гурт “Терен”, який награвав свої авторські твори та традиційну українську музику. До того ж у 2009 році на етапі обласного конкурсу “Червона рута” в Житомирі учасники гурту вибороли перемогу.
Ще були музичні колективи «Етнік-Терен» і “Терра”, який грав інструментальну музику, проте незабаром вони припинили свою музичну працю.
У 2017 році почав свою музичну діяльність гурт “Релікт”, який сьогодні має широке коло шанувальників. Здебільшого музиканти виконують обробки старовинної традиційної скрипкової музики. У репертуарі є переклади для кобзи, які міксуються з різними інструментами, щоб більше зацікавити слухача. Це своєрідний спосіб говорити сучасною мовою про традиційне. Спробуйте закрити очі, поринути у світ живої музики та усіма фібрами душі відчути і почути звук живого автентичного інструменту. Це дуже душевно та камерно.
Креативний фолк в сучасній обробці сподобався Дмитру Мірошнику, який наразі грає у гурті, хоч і немає музичної освіти. Учителем був сам Василь Волівач, який навчив усім тонкостям створення душевної музики. На початку новачок починав з класичної гітари, а зараз грає на кобзі.
Навчився музиці й пан Сергій, вчитель історії за фахом, а нині керівник історико-культурного простору “Повстанський хутір”. У січні 2018 року на благодійному концерті вперше спробував грати на бухалі. Відтоді він у команді музикантів.
“Завдяки Василю, його педагогічному таланту і хисту, я став грати у гурті “Релікт”. Українці – це не нація хліборобів, а нація воїнів, музикантів та поетів. Саме тому ми зберігаємо свою самобутність, граючи, воюючи, і так живучи”, – зазначив музикант.
Талановита людина – талановита в усьому
Крім, унікальних музичних інструментів, пан Василь малює графічні роботи на полотні, якими прикрашає свій простір у маленькій бабиній хатинці. Це ще більше додає певної магічності його садибі, того унікального українського шарму, який розкриває дух справжнього митця.
До вшанування 300-річчя українського генія, філософа Григорія Савича Сковороди, Василь Волівач створив серію робіт про життєвий шлях видатного поета. Графічні роботи на полотні – це малюнки маркером на мішковині, щоб наблизити портрети українського філософа до того часу. На цих малюнках зображено життя Григорія Сковороди у різних роках: молоді, студентські та викладацькі роки.
Пан Василь дуже тонко підійшов до роботи, був максимально уважний до деталей, що створило ефект справжності. Дана виставка була представлена у Домі української культури, що у Житомирі.
Радомишльському митцю близька філософія Григорія Сковороди “Сродна праця”. Повернення до неї прибрало з життя шкідливі звички, допомогло пройти різні випробування, і не втратити основні цінності у житті. 44-річний митець сьогодні є веганом, каже що все через філософію життя та музику.
Василь Волівач розповідає, що іноді боляче і соромно, що українська культура стала часто нагадувати балаган. Засмучує, що люди не бачать автентики живої музики, тому продовжує займатись своїм ремеслом, нести його в маси. Музичне українське коріння за свістською манерою виконання заслуговує бути спадщиною Юнеско, на визнання у цілому світі.
На початку лютого 2023 року заслужений майстер народної творчості України Василь Волівач переміг у обласному Конкурсі зі збереження та дослідження місцевого елемента нематеріальної культурної спадщини – “Самобутнє виконання” в номінації “Технології”.
Бажаєте побачити як твориться українська бандура, кобза і багато різних інструментів та відчути українську музику на собі, то завітайте до експозиції-майстерні Василя Волівача за адресою: Житомирська область, м. Радомишль, вул. Петрівська 43/34.