Життя українців безповоротно змінилося після початку повномасштабної війни 24 лютого: тривога, думки про непевне майбутнє, сум, біль. Проте навіть у такі важкі часи житомиряни не забувають про творчість та активно беруть участь у культурному житті міста. Так, протягом трьох днів містяни створювали на полотні логотип Житомира, до того ж, не звичний оку, а той, який нагадуватиме про звитягу у боротьбі з російським загарбником та незламність українського духу, такий собі протитанковий «їжак», яких, на жаль, можна часто побачити на вулицях міста. Далі на izhytomyryanyn.
Айдентику Житомира, його стійкий характер та гострі зуби зобразили у популярній техніці «хрестиком». За словами організаторів, челендж приурочили до Всесвітнього Дня вишиванки, який цього року відзначатимуть 19 травня. Вишиті роботи, найімовірніше, залишаться у місті й слугуватимуть своєрідним стимулом долати труднощі, та незважаючи ні на що, йти до перемоги.
Вишивання логотипу Житомира – своєрідна арт-терапія та гармонізація
Учасники челенджу розповіли журналісту нашого сайту izhytomyryanyn, що вишивання логотипу Житомира перенесло їх у такі жадані мирні часи, а ще подарувало гармонію та спокій.
Житомирянка Ірина розповідає, що про таку можливість долучитися до створення логотипу міста на полотні дізналася від своєї подруги. У той день, розповідає дівчина, якраз відбулася ще одна важлива в її житті подія – вона вперше стала донором крові.
«У анонсі було зазначено, що це буде рушник, який вишиватимуть усі бажаючі житомиряни, як виявилося, це – своєрідний арт-об’єкт, або майбутня картина, і можна сказати, що зображали ми логотип міста у вигляді протитанкового «їжака» в кольоровій гамі прапора України. Дуже цікаво, що участь взяли як діти, так і жінки, а також чоловіки. Біля мене вишивав хлопець, це приємно, що так багато охочих», – розповіла Ірина.
Учасники челенджу отримали не лише позитивні враження, а й нові знання
За словами Ірини, окрім позитивних емоцій, вона отримала і нову інформацію про техніки вишивання та типи тканин. Дівчина каже, що після початку повномасштабної війни почала заглиблюватися у вивчення українських традицій, більше читати про них, і загорілася ідеєю вишити власноруч собі вишиванку, чим і займається зараз, тож цей челендж був дуже доречний.
«Усім новачкам інструктаж провела майстриня, яка не лише пояснила, що саме потрібно робити, як правильно накладати стібки, а й розповіла, які техніки існують, які тканини застосовують. За перший день вдалося вишити невелику частину картини, проте, гадаю, протягом наступних днів ситуація зміниться», – сказала Ірина.
Учасниця челенджу Сабіна каже, що любить вишивати, тому й вирішила взяти участь та залишити на згадку шматочок своєї творчості.
«Не зважаючи на те, що я маю доволі ґрунтовний досвід у вишиванні картин, для себе дізналася кілька корисних лайфхаків, що мене потішило. До прикладу, аби вишивка виходила акуратною у техніці «хрестик», потрібно робити стіжки у одному напрямку. Дуже приємно, що майстриня, яка проводила інструктаж, стежила, аби учасники не робили помилок та давала цінні вказівки. Сподобалося, що картину вишивала й маленька дівчинка, яка вперше взяла до рук голку, і сказала, що наступного дня теж прийде», – розповіла Сабіна.
Майстрині зазначають: вишивка – важливий аспект в історії України, і завдяки ній можна ефективно популяризувати українську культуру та самоідентичність.
