Старий домотканий рушник із півночі Житомирщини може здивувати навіть тих, хто добре знає українську вишивку. Замість звичних червоних маків і пишних троянд на ньому – ромби, ламані лінії, зірки та чіткі геометричні фігури. За цією стриманістю – давня традиція: поліські майстрині передавали через візерунки символи, уявлення про світ і пам’ять свого роду. Рушник був не тільки прикрасою оселі, а й витвором, який берегли, передавали у родині й використовували у важливих обрядах. А з ним збереглася й житомирська вишивка. Далі на izhytomyryanyn.
Географія старовинних орнаментів

На півночі Житомирщини ця традиція збереглася завдяки особливостям самого краю. Густі ліси й болота відокремлювали поліські села одне від одного, тому місцеві громади довше зберігали власні звичаї, без поєднання з іншими. Це позначилося й на вишивці: у кожній місцевості побутували свої назви орнаментів, улюблені геометричні фігури та способи їх поєднання.
Етнографи розрізняють:
- Центральне Полісся (Овруцький, Олевський, Коростенський, Народицький, Лугинський, Ємільчинський та Звягельський райони);
- південне Волинсько-Подільське прикордоння (Бердичівщина, Чуднівщина, Андрушівщина, Ружинщина та Попільнянщина).
Саме на півночі області в орнаментах рушників простежуються давні мотиви, пов’язані з трипільською культурою та мистецькими традиціями Київської Русі X–XIII століть.
Полотно, вибілене на сонці та воді
Перш ніж на поліському рушнику з’являлися візерунки, майстриня мала підготувати саме полотно. Від його кольору та щільності залежало, як виглядатиме майбутній орнамент. До 1920-30-х років XX століття на Житомирщині рушники ткали з конопляних або лляних ниток на домашніх кроснах, а вибілювали просто неба – на сонці, росі та річковій воді.
Сірувате полотно обробляли у кілька етапів:
- золили у дерев’яних жлуктах – спеціальних діжках із буковим або березовим попелом;
- випарювали гарячою водою;
- вибивали праниками на річці, поки тканина не ставала м’якшою та не набувала молочного відтінку.
Особливо цінували на півночі області “серпанок”. Це було тонке напівпрозоре лляне полотно, яке за вишуканістю не поступалося шовку.
Таємниця довгого рушника

Від розмірів витвору залежало й те, де рушник висітиме та яку роль матиме в оселі. Зазвичай завширшки він складав від 32 до 40 сантиметрів, а завдовжки – від 2,5 до 4 метрів. Найдовшими робили божникові рушники для ікон на покуті – почесному місці у хаті, де висіли образи з лампадкою.
Таке полотно мало спадати вздовж стіни майже до самої лави, тому його довжина була не випадковою: рушник закривав значну частину стіни та огортав ікони. Саме з таких побутових деталей починається розуміння поліської традиції, де мали значення не лише вишиті символи, а й саме полотно.
Геометрія як письмо предків

На житомирському рушнику кожна геометрична фігура мала власну назву й символічне значення. Найчастіше зустрічався ромб, який у різних селах Житомирщини називали “реп’яхом”, “жабкою” або “засіяним полем”.
Важливим був не лише контур, а й деталі:
- перехрещені лінії та чотири крапки символізували зорану й засіяну ниву як символ родючості, багатства, продовження роду;
- гачки або “ріжки” притягували життєдайну силу сонця;
- смуги восьмикутних зірок на кінцях рушників давали захист від злих сил, їх називали “ружами” та “знаками Алатиря”;
- прямий хрест символізував 4 сторони світу як гармонію земного та небесного;
- косий хрест у поєднанні з ромбами пов’язували з жіночою стихією та оберегом родини.
В окремих селах Олевщини та Овруччини зберігався ще один давній знак – ламаний хрест із загнутими кінцями, відомий як “сварга”. Його пов’язували з рухом сонця та побажанням щасливої долі, тому цей знак посідав особливе місце серед візерунків.
Замкнений контур у центрі світу
Іншим впізнаваним мотивом житомирських рушників було Дерево життя – “вазон” або “гілка”, яке складалося з трикутників, ромбів і прямих кутів.
Це дерево зображувало 3 світи:
- коріння – предки;
- середня частина – життя роду;
- верхівка – небесний світ.
На поліському рушнику навіть лінія навколо головного візерунка мала своє значення. Майстрині обводили малюнок безперервною ламаною лінією, яку називали “кривулькою”, “безконечником” чи “курячим бродом”. У ньому бачили воду, плин часу та нескінченність життя.
Давні символи на поліському рушнику

Особливе місце у візерунках посідала Берегиня. Її зображували у вигляді жіночої постаті з піднятими руками, які тримали небо. Поруч вишивали голубів, півнів або пав – птахів, яких впізнавали за характерними силуетами.
У ці зображення закладали побажання:
- подружньої вірності;
- злагоди;
- доброї звістки.
А проміжки між великими фігурами заповнювали вузькими орнаментальними смугами. У кожної з них були свої народні назви: “копитка”, “гребінці”, “хмелик”, “дубове листя”, “огірочки”. Так на одному полотні поєднувалися великі символічні образи та дрібні візерунки, назви яких передавалися разом із традицією вишивання.
Червоний, чорний і несподіваний вплив парфумерії

На поліського рушника кольори підбирали не випадкові. Червоний на білому полотні мав привертати увагу, а чорна нитка робила малюнок чітким і виразним. Чорний колір традиційно сприймають як символ жалоби, але у традиційній вишивці Полісся він означав родючу землю, мудрість предків і непорушність звичаїв. Жалобним у краї вважали не чорний, а білий або невибілений рушник без візерунків.
Мали свою символіку й інші кольори:
- білий – пов’язували зі світлом, чистотою та божественною присутністю;
- червоний – із сонцем, кров’ю, любов’ю та життєвою силою.
У ХІХ столітті майстрині самі готували барвники для ниток із кори дуба, вільхи й крушини, коріння марени красильної або настою звіробою. Цікаво, що вишивання стало модним навіть у дамських салонах після того, як наприкінці ХІХ століття фабрика Генріха Брокара почала вкладати в обгортки мила друковані схеми для вишивання. Жінки стали використовувати у вишивках яскраво-зелені, сині й жовті нитки та пишні троянди, які назвали “брокарівськими”. Так звичайний товар із парфумерної фабрики вплинув на те, як змінилися рушники у Бердичівському та Ружинському районах.
Від першої пелюшки до останньої дороги

У поліській родині не було одного рушника на всі випадки життя. Для ікон готували божниковий, або покутний, а до весілля вишивали одразу кілька з різним призначенням.
Найвідомішими стали:
- сповивач – рушник із багаторазово випраного й м’якого полотна, щоб загорнути немовля, на кінцях вишивали знаки, пов’язані з побажанням здоров’я;
- подорожній – давали чоловікам, які йшли на заробітки або на війну, зображували ромби, хрести та зірки як побажання здоров’я, щасливої дороги й повернення додому;
- поминальний – на них опускали труну у могилу, а у поминальні дні, які на Поліссі називали “Дідами”, розвішували на цвинтарних хрестах і гілках дерев, їх вишивали білим по білому.
На “підніжник” молодята ставали під час вінчання у церкві, на цих полотнах вишивали парні символи без розриву всередині як символ сили майбутньої родини. Інший рушник – “рукобитний” тримали для сватання, щоб перев’язати старостів та руки нареченим.
Поліський орнамент у сучасному інтер’єрі та побуті

Колись поліський рушник берегли для весілля, народження дитини, родинних свят і прощання з померлими. У XXI столітті його характерні ромби, восьмикутні зірки та ламані лінії можна побачити на лляних скатертинах, серветках, доріжках та інтер’єрних панно. Житомирські майстрині та дизайнерки не лише переносять старовинні мотиви на сучасні речі. Щоб зберегти поліську традицію, досліджують, в якому селі вишивали той чи інший знак, як його називали, що вкладали у форму та колір. Покупці також цікавляться не лише виглядом виробу, а й історією орнаменту.
Замість машинної імітації хрестика на синтетичній тканині сучасні вишивальниці обирають грубий невибілений льон, на якому кожна фігура має чіткий контур. А ще намагаються зберегти те, що робило поліську вишивку особливою:
- натуральне полотно;
- точну геометрію;
- традиційні стилі “занизування” і “гладь”.
Так овруцькі зірки та звягельські ромби стали популярними навіть у сучасних скандинавських і лофтових інтер’єрах. А разом із візерунками у сучасність повертаються місцеві назви, родинна пам’ять і знання про символи, які століттями зберігала житомирська вишивка.
Джерела:
- https://suspilne.media/zhytomyr/1313461-visiti-sorocki-ta-rusniki-znahodzu-na-smitnikah-zitelka-zitomirsini-kolekcionue-stari-rodinni-etnoreci/
- https://oda.zht.gov.ua/news/na-zhytomyrshhyni-prezentuvaly-ornament-oblasti-rushnyka-yednannya-tsvit-vyshyvanky-foto-video/
- https://www.yakaboo.ua/ua/vishivka-v-odjazi-vidatnih-ukrainciv.html
- https://v-variant.com.ua/vyshyvanka-tetiana-zez-donetsk-2/
- https://www.youtube.com/watch?v=Jz0YD24JJWg
- https://www.ukrinform.ua/rubric-regions/3864482-u-zitomiri-pokazali-visiti-rusnikivsih-oblastej-ukraini.html
- https://www.youtube.com/watch?v=Lj29Vv-477E