30 Червня 2022

Історичні бої на Житомирщині

Related

Новини зі світу криптовалют: де краще дізнаватись про все

Волатильність крипторинку – відомий фактор. Одна зі складових, яка...

Житомир – колиска валюти УНР

Мобілізація під час Першої світової війни перевернула світ -...

Виговські – рід поліської шляхти

Аристократія має сильну привабливу атмосферу. Оскільки з раннього середньовіччя...

Цікавинки з історії Житомира від місцевого краєзнавця

Для формування особистості потрібно знати історію своєї родини, адже...

Дуже відомі гості Житомира

Весь світ знає, як може українець зустріти свого гостя....

Share

Людські жертви – ось ціна миру. Але таке відчуття, що завжди були ті, для кого ця ціна не найвища. Хочеш миру, готуйся до війни. В історії будь-якої країни існують сторінки, які згадувати приємно і перечитувати їх хочеться раз за разом. Та є сторінки, де літери написані кров’ю. Чомусь склалося так, що саме на долю України випало багато страждань, війн,  і з періодичністю історія повторюється. Та знову український народ вимушений боротися і, зціпивши від болю зуби, терпіти. Наш народ завжди виходив переможцем, якби важко не було, певне тому Україна завжди була для інших, як непідкорена вершина. Цю вершину намагалися підкорити не раз і не два. Проте, такі ідеї завжди закінчувались фіаско. Далі на izhytomyryanyn.

Наша область не залишалася осторонь історичних бойових подій та завжди була однією з тих, хто міцно тримав удар  і наносив його у відповідь. Як підтвердження, наводимо найвідоміші з них нижче.

Слободищенська битва 1660 року

Битва на території України між двома іншими державами. І, забігаючи наперед, не остання. Московсько-польська війна зачепила і нашу область біля Чуднова та села Слободище. В цих краях бій влаштували польсько-татарські та козацько-московські війська. Підсумком цієї битви було фіаско московської могутньої армії, такою вона вважалася. Умовою капітуляції російського війська була відмова від претензій на територію України. Умови були прийняті. Ну-ну!

Чуднівська битва 1660 року

Більше місяця в цих краях тривала битва між російською і польською армією. Фіаско перших, ось такий фінал тієї битви. Після перемоги поляків “Річ Посполита”-конфедерація укладає договір з козацьким військом гетьмана Юрія Хмельницького. Однією з причин поразки російського війська став холод, голод і те, що польські і українські війська уклали договір і своїми діями на полі битви не залишили жодного шансу військам Василя Шереметьєва, який керував російськими військовими.

Бердичівська битва 1702-1704 років

Козацько-селянська битва Палія проти Речі Посполитої. Поляки втратили чимало у цій битві. 2000 солдат, яких тоді поляки називали “жовнірами”, відправилися на той світ. А ось техніку нападників наші війська забрали собі, як переможці. Забирати було що, адже обоз і артилерія вартістю у 220 тисяч злотих на дорозі не валялися. Завдяки цій перемозі в Бердичеві, повстання набрало масштабів на всю Житомирщину.

Бій під Мирополем 1863 року

Селище в житомирському районі. Саме тут знову розгорнулися військові події в російсько-польській війні. Події під Мирополем тривали недовго, лише 1 день. В підсумку маневрів, передислокацій і стратегічних кроків керівників армій, перемоги в цьому краї нікому не вдалося досягнути. Проте обидві сторони, після завершення війни приписували собі перемогу. Керували ж арміями зі сторони Росії і Польщі не один, а одразу по декілька військових командирів. Що сказати: “Лебідь, рак і щука”.

Битва під Бородянкою 1920 року

Річка Здвиж, що є правою притокою Тетерева, була свідком тих подій. Радянські війська та польські зійшлися у тій кривавій битві. Не можна сказати, що наші війська односторонньо перемагали під час тих подій. Польською піхотною дивізією тоді керував маршал Едвард Ридз-Смігли. Не дивлячись на шалений опір нашої 25-ї стрілецької дивізії, якою керував маршал Олександр Єгоров, все ж полякам вдалося досягнути мети і в підсумку перемогти наші війська. Відзначимо, що втрати з нашої сторони досягли 260 чоловік із 3500.  Але ми всі пам’ятаємо, чим пізніше закінчилися події тих років, не дивлячись на цю звитягу поляків. Найголовнішим в ті дні було виграти час.

Дніпровсько-карпатська операція 1943-1944 років

Трофеєм у цій операції було заволодіння територіями правобережної України. Воюючими сторонами, і це не дивно, були війська СРСР і німецько-румунська армія.  Складалася операція з декількох етапів і перший з них “гостинно” прийняла Житомирщина. Керував військами першого українського фронту Микола Ватутін, перед яким було поставлене завдання розгромити німецьку танкову армію, з метою недопущення її до Києва. Війська Ватутіна майже повністю виконали своє завдання, адже, війська загарбників були відкинуті до західного берега Дніпра. Натомість, наші військові взяли під контроль Вінницьку, Рівненську, Житомирську і Київську область. Ось хто такий Ватутін, на честь якого і названа одна з найдовших вулиць Житомира.

Бій за Виступовичі 2022

Лютий 2022 року, повномасштабний наступ військ РФ на територію України. Виступовичі – майже кордон з Білорусією на території Житомирської області. Білорусія дозволяла використовувати свої землі військам РФ. Автомобільна і бронетехніка, а також два танки. Ось таким арсеналом війська загарбників намагалися перетнути державний кордон з Україною. Отримали по зубах і покинули ці безглузді ідеї – ступати на житомирську землю.

Чорні літери не передають всіх темних подій, які відбувалися в той чи інший період на нашій землі в часи воєн. Всі, хто приймав участь у війні чи бачив на власні очі військові події, ніколи не забудуть ті відчуття, які змушували тремтіти від страху.  Хтось скаже: “Тремтять всі, але не воїни». Важко повірити, що вони не боялися чи не було страху. Не було іншого вибору – ось це скоріше за все. Адже, коли нога окупанта стає на нашу землю, то ту ногу потрібно повернути туди, звідки прийшла.

Мандруючи Житомирщиною, багато хто міг бачити в різних куточках області пам’ятники солдатам, чи то подіям, які відбувалися на теренах нашого краю. Багато страждань, пролитої крові, мук, страху, пролитих сліз і неймовірного болю – ось що приховують за собою ті холодні статуї з металу і каменю. Не хочеться, щоб таких нагадувань про війну ставало більше. Але біда в тому, що звичайні громадяни абсолютно нічим не можуть вплинути на ці жахливі події. Історично склалося, що ціну за перемогу у війнах платить простий люд.