30 Січня 2023

Росіянин – автор герба Житомира

Related

Втекла від війни з Маріуполя до Житомира

Українська земля споконвіку славилася своєю гостинністю, щирістю, добрими і...

Як Житомир боровся з COVID 19

Як би не було сумно констатувати, та в історії...

Дитячий табір Житомирщини «Орлятко». Як ми втратили легенду

Хоч раз в житті відвідати дитячий табір, означає залишити...

Виходив немовля вагою 490 грамів. Історія лікаря з Житомира

Що може бути ціннішим в світі ніж життя людини?...

Поетеса з Житомирщини Наталія Куліш і її збірка «Вірші, написані війною»

Вона — бібліотекар с. Новопіль Оліївської громади та поетеса,...

Share

Емблема або усталений відповідно до законів символічний знак, що належить населеному пункту, державі, окремій особі або дворянському родові, вважають гербом. Далі на izhytomyryanyn.

Першопрохідцями у використанні гербів були Афіни і древній Рим.

Герб Житомира

З плином часу герби почали використовуватися повсюди різними державами і містами. Ось і наше місто у 1970 році неформально отримало свій, який офіційно було затверджено у 1991 році. На ньому зображено відоме місце для кожного мешканця нашого міста, а саме срібна міська брама з розчиненими ворітьми. Згодом наш перетерпів різноманітні трансформації і видозміни, але то вже зовсім інша історія.  Надалі копатися в історії герба немає сенсу, адже наша мета познайомитися з автором, і не лише, герба.

Бірюков Юрій Іванович

В сім’ї військовослужбовця 6 травня 1940 року у місті Воронежі народився майбутній, що цікаво, український художник. Такий статус він набув лише з плином часу, та про все згодом. 

Після здобуття середньої освіти 2 роки працює у Новосибірську на посаді художника-оформлювача на місцевому підприємстві. Опісля відслужив 5 років на Байконурі і вже після того взяв курс до України і одразу до культурної столиці. Так само й тут 5 років навчався на художника-графіка у Львівському поліграфічному інституті. 

У віці 29 років нога художника вперше ступила на житомирську землю. 31 рік Юрій Іванович плідно працює на Житомирщині до 2000 року. 

Шлях на Поліссі

За ці роки роботи на посаді художнього оформлювача на Житомирському художньому комбінаті досягнув чималих висот, які можуть перекреслити всі упереджені думки, що стосуються місця народження.

Насамперед повідомимо про те, що у 1977 році отримав вищу творчу кваліфікацію, яка дозволила повністю розв’язати руки художнику і творити на повну потужність. Здається саме вона дозволила цьому добродію подарувати містянам те, що відомо чи не кожному житомирянину. 

Біла вежа з трьома баштами зверху на синьому фоні, саме цей герб Житомира було створено Юрієм Івановичем у 1970 році. Щоправда, з часом цей герб було замінено на інший 11 квітня 2003 року рішенням обласної ради. Все ж варто відзначити, що ці три башти залишилися на оновленому гербі нашого міста. Окрім вищезгаданого зображення на новому гербі були присутні й інші об’єкти, та цікавить нас дещо інше.

Займався розробкою брендів, логотипів, упаковок і етикеток, серед яких:

  • “Житомирська ароматна”
  • “Житомирські ласощі”
  • “Старий Житомир”
  • “Житомирська на бруньках”
  • “Замкова гора”
  • “Поліський сувенір”

Ці та багато інших відомих і впізнаваних брендів були колись створені завдяки художнику. 

Крім всього вищезгаданого захоплювався живописом і свої роботи нерідко виставляв на широкий загал в Варшаві, Москві і багатьох інших містах пострадянського простору. 

В різних куточках світу й донині зберігаються роботи Юрія Івановича у приватних колекціях. 

За часів святкування Житомиром 1100-річного ювілею у рамках підготовки до свята виготовив чимало сувенірної продукції для міста від марок до листівок. 

30 листопада 2011 року серце уродженця росії перестало битися на території нашого міста, де і залишився спочивати наш герой. 

Якщо копнути історію, то чимало видатних людей, що народжувалися в Житомирі їхали шукати щастя у інших країнах і насамперед у росії. Цей пан докорінно відрізняється від всіх, хто прийшов до України в 2022 році тим, що він приніс з собою добро, а не руйнування і горе в родини українців. Для нашого міста він приніс чимало корисного і був тут не рік, не два, а десятиліття. Якщо стільки років він прожив серед житомирян, значить він не відчував тут себе чужим.  

.,.,.,.