В нашому місті налічується кілька десятків лікарень і клінік. Деякі з них державні, а деякі приватні. Одні мають вузьку спеціалізацію, а інші загальної практики. В сучасному світі клінікам намагаються придумати назву, яка легко проникне в розум людини і залишитися там жити. Інші медичні установи містяни стереотипно і по інерції продовжують розрізняти по району і географічному становищу. Декому навіть не спадає на розум, що існують в нашому місті лікарні, які мають ім’я визначної людини, яку мали б знати мешканці не лише, а й всієї України. Тож давайте знайомитися з фахівцем, в чию честь названа відома лікарня міста, яку містять просто називають другою. Та все ж у неї мається ім’я. Лікарня №2 Житомирської міської ради імені Віктора Петровича Павлусенка. Далі на izhytomyryanyn.
Про лікарню
Левова частка житомирян знає, що друга лікарня базується по вулиці Романа Шухевича, що знаходиться в районі Богунія. Тут працюють фахівці загальної практики і щорічно ставлять на ноги тисячі людей.
Сама ж територія медичного закладу займає територію майже в цілий квартал, що красномовно говорить всім, що тут широченний спектр лікарів, які є професіоналами свого діла.
На жаль в жодному джерелі не значиться точна дата заснування медичного закладу, та все ж відомо, що її історія почалася в ХХ столітті і це ні для кого не є відкриттям.
На території лікарні й досі функціонує сумнозвісне місце, всім відоме, як травмпункт, який є чи не найстарішим в нашій області. Особливо плідним і насиченим тут є період новорічних свят, коли травмованих клієнтів тут підвозять штабелями.
Хто такий Віктор Павлусенко?
Розпочнемо з середини, адже всі колеги, рідні і друзі знали цю талановиту людину, як Заслуженого лікаря України і керівника, який очолював понад 20 років другу лікарню.
Та повернемося до витоків історії.
Народився лікар у далекому післявоєнному 1954 році в місті Рогатин Івано-Франківської області, та більшу частину своєї життєвої стежини пройшов в Житомирі. В рідному місті закінчив медичний інститут по спеціалізації лікар-отоларинголог вищої категорії.
У віці 23 років приїхав до Житомира та влаштувався в лікарню на посаду лікар-інтерн. По завершенні інтернатури почав працювати лікарем-отоларингологом в дитячій лікарні і обіймав посаду завідуючого відділенням.
У 1991 році в перший рік незалежності України зайняв пост завідувача відділення Житомирської обласної лікарні імені Гербачевського.
У 1997 році був ушанований нагороди Заслужений лікар України.
Через 2 роки вирішив спробувати свої сили на ниві політичної діяльності і в 1999 році на 5 років став депутатом міської ради.
2009 року отримав Відзнаку за заслуги ІІІ ступеня , а в 2004 ІІ ступеня.
За часів головування Віктора Петровича якість, у всіх сенсах цього слова, лікарні досягла нових висот небачених до того. Як мінімум так відгукуються про людину, яка понад 20 років була відданою одному і тому ж місцю роботи.
14 червня 2019 року наш герой пішов з життя після нерівного бою з хворобою, яка нерідко стає сильнішою в таких поєдинках.
Якщо бути повністю відвертим, кожен лікар заслуговує на те, щоб його іменем була названа лікарня чи поліклініка. Та погодьтеся, що найбільшим визнанням для кожного медичного працівника є доброзичливі слова вдячних пацієнтів і звісно подяка від держави, яка має бути еквівалентною затратам здоров’я лікаря. Та на жаль то не завжди так.
Лікарня імені Віктора Павлусенка вже кілька десятиліть вважається однією з топових в нашому місті і сюди звідусіль приїздять люди, щоб вправити болтики в механізмі, які вийшли з ладу тіла. Яка буде майбутня історія медичного закладу невідомо, але в добрій славі і професіоналізмі тих, хто буде надалі на варті здоров’я сумніватися не приходиться.
