Для того аби мати освічену націю потрібно знати не лише свою історію, а памʼятати про тих, хто боровся за те, аби у нас була можливість вивчати наше минуле та будувати майбутнє. Саме такою є визначна постать Олега Ольжича. У дні сучасності, молодь міста Житомир неодноразово бачила його портрет на одній зі стін міської бібліотеки, що, до речі, названа в честь українського діяча, або прогулюючись біля його памʼятника. Але цього замало, потрібно аби кожен свідомий громадянин знав історію життя пана Ольжича. Тому розберемося, який саме внесок у наше майбутнє зробив цей чоловік. Далі на izhytomyryanyn.
Біографія
Олег Ольжич народився 21 липня 1907 року у Житомирі в сімʼї відомого письменника Олександра Олеся. Маючи такого талановитого тата, було одразу зрозуміло, що дитина буде мати велике майбутнє, так і склалося. На жаль, виховувати дитя прийшлось бабусі з дідусем, адже батько Олега був змушений поспішно емігрувати до Австрії. Проте, кожен член сімʼї піклувався і любив хлопчика. Батьки завжди намагались забезпечити майбутньому письменнику якісну освіту. Закінчивши Карлів Університет юний Олег почав працювати археологом, та набув в цій сфері досить гарної слави, що його навіть запросили читати лекції у Гарвардському університеті. А у 1938 році заснував там Український науковий інститут. В митця були усі шанси побудувати собі спокійне розмірене майбутнє, зі щасливою старістю, але прагнення відстоювати свої ідеали внесло свої корективи. У період 1938–1939-х років Олег Ольжич брав активну участь у діяльності Карпатської України. А згодом, в 1939–1941-х роках очолив Революційний Трибунал ОУН. У 1941–1942-х роках налагоджував мережу ОУН в Україні. У січні 1944 року після арешту Андрія Мельника перебрав посаду Голови ПУН ОУН. Така поведінка не подобалась фашистам і за це його було увʼязнено в особливо суворому концентраційному таборі. В ніч з 9 на 10 червня 1944 року його було закатовано під час чергового допиту. Ось так обірвалось життя великого діяча, що до останнього відстоював свої погляди та виборював право жити на вільній українській землі.
Життя емігранта
Зі сторінок біографії поета ми бачимо, що довгий відрізок свого короткого життя Олег Ольжич провів за кордоном, через це робив усе аби прославити нашу неньку. Ще з дитинства хлопцеві намагалися прищепити любов до своєї держави та нездоланний патріотизм. Згодом ці зерна проросли та вплинули на все життя великого діяча. Річ у тім, що поки Олег дорослішав та розвивав у собі найкращі традиції та вірування нашого краю, в Україні відбувалися страшні репресії, голод та реформи, що знищували усякі прояви патріотизмі люди були настільки знесилені, що не могли чинити опору. Але думки великого діяча, що публікувалися у журналі “Вісник” справді дарували невеликий проблиск надії усім, хто його читав. Вірш “Захочеш і будеш” в якому поет промовисто заявляє, що життя в наших руках, змушував діяти. Саме така людина могла змінити звичайний плин речей, мабуть, він сам це усвідомлював. Тому отримавши за кордоном належну освіту, світогляд та віру в себе повернувся на Батьківщину. Можливо комусь, здається, що йому не вдалося нічого змінити, але ці переконання, за які письменник загинув продовжують жити в серцях тих, хто боронить Україну в часи війни.
Сподвижник національно-державної ідеї
Олега Ольжича памʼятають, як археолога поета та письменника, але найбільшої поваги заслуговує саме політична діяльність відомого діяча. Чоловік починає свою боротьбу з українізації людей. Створивши Культурну референтуру Проводу українських націоналістів разом із Є. Коновальцем та виклавши референт у праці “В авангарді героїчної боротьби”, починається робота серед людей. Пан Олег організовує культурні вечори, видає книги та поглиблює народним масам знання з історії. З того часу активна політична позиція все більше вкорінюється в діячеві, навіть війна з фашистами здається можливістю розвивати українське, та, на жаль, фашисти та радянська влада виявляються досить схожими. Адже будь-який імперіалізм боїться свободи, тому знищує її в самому зародку.
Життя людини, яка до останнього відстоювала свої високоморальні переконання ніколи не обірветься, адже наступні покоління продовжують ту справу, яку несли на своїх плечах відомі діячі. Олег Ольжич один із тих ким варто пишатись та про кого будуть завжди памʼятати у вільній Україні.