В яке б місто ми не приїхали, нас оточують сотні вулиць, тисячі будинків, що названі в честь видатних особистостей, або ж історичних подій. Варто дивитися правді в вічі і констатувати, що імена та прізвища більшості з тих, в чию честь названі вулиці, провулки, проїзди, нам невідомі. Одним з таких є проїзд Тутковського посеред Житомира і сьогодні ми спробуємо розкрити карти і розповісти, який слід залишив цей, безсумнівно, талановитий чоловік. Далі на izhytomyryanyn.
Павло Аполлонович Тутковський
1 березня, далекого 1858 року в селищі Липовець, Вінницької області народився герой нашої повісті, хлопчик Павло. Батько майбутнього географа був військовослужбовцем, а матір була творчою особистістю і вокалісткою, тож напевно її вплив на майбутнє сина був суттєвим.
Приємно, що середню освіту здобув в Житомирській чоловічій гімназії, яку закінчив з відмінністю в 1877 році і одразу відправляється до столиці, де навчається в Університеті імені Шевченка. Дивно, але нашого героя через два роки було виключено з ВУЗу, через участь в студентському заколоті. Та все ж в 1882 році закінчив навчання і саме цей проміжок життя Павла приносить йому знайомство з дружиною. Тут і перші фінансові проблеми задля життя родини і дебютні геологічні екскурсії з Костянтином Феофілактовим, і перші відкриття, завдяки саме цим візитам на околиці Києва.
З 1884 по 1895 роки працює консерватором в мінералогічно-геополітичному кабінеті і саме в ці роки вперше отримує звання професора. Паралельно отримує доручення від Київського товариства природознавців провести геологічні досліди всієї території України.
Можливо чи не найприємніший момент з усіх досягнень героя історії, що саме завдяки йому, Київ в 1895 році став одним з перших міст світу, що мав водопостачання. Перед цим проєктом пан Павло довго та ретельно вивчав підземні води України, а дещо раніше, Тутковський став членом петербурзького мінералогічного товариства. Паралельно входить до складу Бельгійського товариства геології і палеонтології. І таких спільнот було чимало, тож на зламі століть в 1904 році вчений відправляється в Луцьк та продовжує свої праці саме на Волині. А ще за п’ять років разом з сім’єю повертається до Житомира і творить кар’єру в місті, де здобув свою першу освіту.
Чималий внесок зробив в розвиток залізниці Ковель-Київ. Що ж стосується житомирського періоду, то тут Павло входив до складу “Товариства дослідників Волині”.
Останні роки
Славнозвісний Словечансько-Овруцький кряж, немало праці до його дослідження доклав наш герой і, звісно, “Бурштин Волинської Губернії”, всі ці та багато інших праць переросли у видання, які назавжди увійшли в літопис географії та геології. Тож етап на Житомирщині здебільшого був пов’язаний саме з Овруцьким регіоном, де було над чим попрацювати. Історичні джерела стверджують, що саме цей період став найпліднішим в кар’єрі пана Павла.
Всі роботи та дослідження вченого не залишилися не поміченими в різних куточках світу і чимало організацій та товариств раз по раз, то і діло нагороджували видатного геолога преміями та відзнаками. Серед них варто виділити “НАН України”, казанський та московський університети, “Університет імені святого Володимира”, а всіх сольних звитяг в галузі геології та географії не злічити.
Цікаво та примітно, що в 1923 році в світ вийшло друковане видання Павла Тутковського “Словник геологічної термінології”, що вже має викликати шану та гордість.
Останні роки з усіх сил працював на Батьківщині, але 3 червня 1930 року в Києві вони остаточно його залишили і наш герой відійшов у вічність, та по собі вчений залишив величезну спадщину, яка назавжди залишиться такою, якою її бачив Павло Аполлонович.
