У Житомирі існує велика кількість підземних ходів, які все ще залишаються загадковими для вчених, тому що знають про них дуже мало. Житомирські краєзнавці кажуть, що найбільше підземель на Подолі та на Замковій горі, бо саме в цій частині міста стояла фортеця та починався Житомир.
Далі розкаже “я житомирянин” з посиланням на Житомир.infо
Що розповіли краєзнавці
Про історію житомирських підземних ходів розповідають краєзнавці Георгій Мокрицький та Олександр Тарабукін. Пан Олександр зазначає, що у відкритому доступі нічого немає, а під землею є дуже багато всього. Підземні ходи в центрі міста ніколи не досліджувалися, тому про них відомо дуже мало, але є багато чуток та легенд про них. Тарабукін приводить у приклад Подільську гору, каже, що коли її досліджували в 1981 році, то їм казали старі люди, що можна зайти в підземний вхід та вийти у Кодні, а з Кодні в Бердичів.
Житомирська фортеця згоріла, після чого підземні ходи перестали бути оборонною цінністю, а підземелля почали використовувати у господарських потребах.
“Як житомирський замок горів останній раз, то підземелля як оборонні не використовувались взагалі”, – говорить Тарабукін.
За словами Георгія Мокрицького, житомирські ходи – це переважно господарські споруди, вони з’єднували приміщення та території. Такі ходи є характерними для монастирів, які мали оборонні функції та запасні виходи, що вели до схилів або річок. Такий хід є в Житомирі на Подолі.
Краєзнавці продемонстрували на мапі міста, яка датована 1781 роком, частини, де могли зберегтися підземні ходи. Тарабукін розповідає, що подільський хід з’явився, коли створювали цю мапу. Він вів вверх до Охримової гори. Там були католицьке та православне кладовища, під ними всюди були ходи. Йшли вони в місто. Далі під костелом та вулицею Басейною теж багато підземель. Далі перед замком їх дуже багато. Зараз там будинки, а коли їх будували то були зафіксовані провали. Під келіями єзуїтського монастиря теж вони є. Коли почали будівництво Обласного бібколектора, їх знайшли та засипали грунтом. А вони були пов’язані з келіями монастиря. Вони відрізнялися від подільських ходів тим, що були ширше, приблизно 2 метра завширшки, а також вони були вище.
Краєзнавці розповіли, що під час дослідження цих ходів, одна з монахинь розповідала легенду, що одна заможна жінка жила на Корбутівці, а щоб не їздити взимку по вулиці, вона їздила під землею.
Наприкінці 19 століття в Житомирі починають будувати нові будівлі, проводять освітлення на вулицях, запускають перший трамвай. Пан Олександр розповідає, що через оновлення інфраструктури всі дізнаються про існування підземних ходів.
“Було створено спеціальну комісію, яка протягом декількох років, починаючи з 1982 і по 1985 рік, провела обстеження, і виявилось, що у нас центральна частина міста, аж до Михайлівської, має такі цікаві переходи. Вони склали кошториси, яким чином це все замурувати, засипати. Звичайно, до цього нічого не дійшло, і ці ходи, як були, так і залишилося. Свідченням є провалля, яке утворилось у 2016 році на Бердичівській”, говорить Тарабукін.
За словами дослідників, провалля по вулиці Бердичівській – це підвальна частина будинку, який був раніше на цьому місті. З нього йде підземний хід в бік автодорожнього коледжу. Також краєзнавці розповіли, що їм на сьогоднішній день відомо про одне відкрите підземелля, яке розташоване на Подолі. Але потрапити на це місце складно, тому що воно знаходиться у приватній власності.
