У Житомирі відбулася виставка на честь дня народження великого українського драматурга Івана Антоновича Кочерги. Цього року Заслуженому діячу мистецтв України могло б виповнитися 140 років, пише izhytomyryanyn.com.
Що підготували для відвідувачів у Житомирському обласному літературному музеї та чим видатний цей митець?
Перебіг подій
Захід почався з екскурсії, яку було проведено провідною науковою співробітницею Надією Масловою, а Сергієм Бовкуном – журналістом, організатором постійних зібрань в музеї поціновувачів історії Житомира, було показано ексклюзивні кадри, котрі було отримано внаслідок обробки кінохроніки з Центрального державного кінофотофоноархіву. Це 30-секундне відео дає змогу подивитися на 64-річного Івана Антоновича, який в 1945 році був присутній на ювілеї Грибоєдова.
До речі, 30-секундний фрагмент старого відео, що зберігається у Житомирському обласному літературному музеї та на якому кожен охочий може побачити, як виглядав Іван Кочерга – це єдине відео з митцем.
Серед експонатів з музейного фонду – ескізи до п’єси “Алмазне жорно”, виконані художником Іваном Шевченком, афіша Полтавського міського театру до спектаклю “Коли сурми заграють” та колекція Анатолія Журавського – письменника та літературознавця, що займався вивченням житомирського періоду життя Івана Кочерги, автора книги “Гамлет з вулиці Хлібної”.
Як Іван Кочерга пов’язаний з Житомиром?
В Житомирі драматург жив з 1914 до 1934 року. Після переїзду, влаштовується працювати ревізором житомирської робсельінспекції, але пізніше вирішив спробувати себе літературним редактором спочатку у одній газеті, але згодом її змінив.
Саме в Житомирі він пише п’єси “Вигнанець Вагнер”, “Зубний біль сатани” та “Викуп (Весільна поїздка Марусі)”, котрі є останніми російськомовними творами автора. Надалі він писатиме лише українською.
Тут він пише п’єси, які вважаються найкращими – “Фея гіркого мигдалю” та “Алмазне жорно” , а в 1928 декілька п’єс на соціальну тематику, комедію “Натура і культура” , драму-феєрію “Марко в пеклі” , драматичну поему, яка набула популярності з 1935 року “Свіччине весілля”, водевіль “Ліза чекає погоди…” та “Майстри часу” , яка виграла третю премію на Всесоюзному конкурсі драматургічних творів 1934 pоку.
З 1929 року Іван Кочерга розпочинає втілювати себе як літературний критик. Цього ж літа в газеті “Робітник” публікуються його рецензії на театр української опери.
Іменем видатного драматурга названо Житомирський український музичний драматичний театр та одну з житомирських вулиць, а на колишньому приміщенні газети “Радянська Волинь”, знаходиться пам’ятна дошка.
До речі, експерти співставляють творче зростання митця саме з перебуванням у Житомирі. У цьому місті він шукав себе, експериментував з різними жанрами та стилями. Проте побачити побут рідного краю у його творчості вдалося лише у 1925 році (у “Феї гіркого мигдалю”). Окрім основного заняття, Іван Кочерга прославився як театральний рецензист.
