У Житомирській області відкрили мобільну виставку, завдяки якій усі охочі зможуть познайомитися з темою масових захоронень жертв Голокосту в Україні. Локацією обрали місто Овруч, а ініціаторкою цього виступила вчителька Покалівського ліцею Овруцької міської ради та учасниця проєкту “Мережа пам’яті” Юлія Давидюк. Завдяки жінці у місті тепер функціонує пересувна виставка до Дня пам’яті жертв Голокосту, пише izhytomyryanyn.com.
Як пройшло відкриття виставки?
26 січня відбулася сесія Овруцької міської ради Овруцької територіальної громади. Саме на ньому відкрили пересувну виставку “Захистимо пам’ять”. Завдяки експозиції можна дізнатися більше про спорудження меморіалів у тих місцях, де масово знищували єврейське та ромське населення у часи Другої Світової війни. Окрім ініціаторки проєкту Юлії Давидюк, до офіційного відкриття долучився голова об’єднаної територіальної громади Овруччини Іван Коруд.
З 27 січня усі охочі можуть відвідати виставку в Овруцькій центральній бібліотеці імені Андрія Малишка. Серед запрошених гостей на відкритті був присутній ментор проєкту “Мережа пам’яті”, історик та кандидат історичних наук Тарас Самчук. Надалі планується переміщення мобільної виставки по всій території Житомирської області, щоб усі охочі могли з нею ознайомитися.
Голокост на Житомирщині – як це було?
Голокост суттєво зачепив населення Житомира. Згідно з офіційними даними, моментом на 1939 рік на території міста проживало майже 30 тисяч євреїв, що становило 30% від усієї чисельності мешканців міста. Коли розпочалися бойові дії, вдалося провести евакуацію та близько двадцяти тисяч євреїв покинули Житомир. Проте певну частину мобілізували до лав Червоної армії. На момент окупації міста, у ньому ще проживало близько п’яти тисяч осіб єврейської національності.
Протягом липня-серпня 1941 року почалися масові випадки антиєврейського насильства. Перші дні нацистської окупації супроводжувалися незаконним проникненням до домів євреїв, насильством з боку сусідів, пограбуванням та навіть зґвалтуваннями та вбивствами.
Пізніше євреїв почали масово розстрілювати під виглядом покарання за злочини (наприклад, вигадані підпали будинків). Наприкінці липня кількість постраждалих від цього сягали кількох сотень. 7 серпня 1941 року відбулося масове вбивство євреїв – двох з них звинуватили у співпраці з радянськими каральними службами та привселюдно повісили, в той час, як ще 402 розстріляли.
Пережити такі фізичні та психологічні тортури вдалося лише двадцяти місцевим євреям. Вони повідомляли, що важливу роль у їх порятунку займає підтримка з боку неєврейського населення. Багато житомирян переховували у себе жертв переслідувань, допомагали їжею й влаштовували до сиротинців за підробними документами. Житомирян, які безкорисно допомагали знайомим та сусідам у тяжкі часи пізніше відзначити різноманітними почесними званнями.
