Футбольний клуб «Полісся» зараз бореться за право потрапити до еліти українського футболу, і вже там намагатиметься вести боротьбу з грандами, такими як «Динамо», «Шахтар», «Дніпро» та інші. І сьогодні наші хлопці знаходяться на відстані витягнутої руки від мрії. При найпершій можливості житомиряни крокують на матч своїх улюбленців, щоб наші жовто-зелені відчули підтримку, і щоб мрія стала реальністю з допомогою дванадцятого гравця. Але навряд чи багато хто із них знайомий з нелегкою долею нашого рідного житомирського «Полісся». Отже, давайте знайомитися з контрастною історією футбольного клубу на izhytomyryanyn.
Біографія клубу
Якби в тексті можна було вставити музику, то ось тут на фоні грав би гімн радянського футболу. Далекий 1959 рік. На футбольній мапі СРСР народжується ціла епоха українського спорту, в тому числі і житомирського. «Авангард» (саме така є перша назва нашого улюбленого клубу) носив цю назву аж один рік. Хоча, хронологічно трансформація назви була чимала.
- 1960-1966 – клуб встиг приміряти вперше назву «Полісся».
- 1967-1976 – 11 років трималася назва «Автомобіліст». Саме за цієї назви Житомирський гранд досягнув найбільшого успіху, ставши Чемпіоном України. До речі тоді у фіналі житомиряни обіграли, не кого-небудь, а сам донецький Шахтар з рахунком 1:0.
- 1977-1988 – і знову 11 років клуб має іншу назву. На цей раз «Спартак».
- 1989-1991 – ось тут відбувається друга зустріч житомирян і назви «Полісся», проте ненадовго.
- 1992-1997 – клуб належав заводу «Хімволокно», тому не дивно, що в цей час керівники підприємства проявили чудеса креативу і назвали клуб «Хімік».
- 1997-2005 – третій раз клуб отримує назву «Полісся». І ось тут наш клуб через низку причин (це і фінансування, і, як наслідок, невтішні виступи) знімається із змагань, і на 11 років Житомирщина забуває про свого представника в українській футбольній еліті.
- 2016 рік – Житомир отримує не одну а одразу дві команди – МФК «Житомир» і ФК «Житичі».
- 2017 рік – «Полісся» починає свою новітню історію, де все більше, ніж серйозно. Лише найамбітніші плани та найсерйозніші завдання на майбутнє. За 5 років існування нового «Полісся» відбулося чимало ротацій і змін. Були і злети, і падіння. Свого часу клуб під своє крило взяло керівництво міста. Наразі офіційним спонсором житомирських футболістів є компанія BGV Group на чолі з керівником Генадієм Буткевичем. Про амбітність планів керівництва говорить і те, що свого часу одним із помічників тренера був колишній футболіст «Дніпра» і збірної України. Той, хто входив до складу славнозвісної Збірної, яка в 2006 році на Чемпіонаті Світу дійшла до вісімки найсильніших збірних континенту, а саме – Максим Калініченко. Нагадаємо, що керманичем збірної тоді був Олег Володимирович Блохін.
З часом клуб очолював нинішній тренер ФК «Львів» Анатолій Безсмертний, проте вагомих досягнень під його керівництвом не було досягнуто.
Нове Полісся
Наразі клуб тренує людина із великої літери – Юрій Калитвинцев. Варто відзначити, що керманич Житомирян входив до складу саме того грізного київського «Динамо», яке наводило жах на всю Європу у Лізі Чемпіонів. Адже, час проведений на одному полі з Андрієм Шевченко, Сергієм Ребровим та компанією і, найголовніше, під керівництвом самого Валерія Васильовича Лобановського, лише допоможе Юрію Миколайовичу. На нинішнього тренера «Полісся» покладають великі надії. І чомусь віриться, що учень Валерія Васильовича допоможе його вписати у футбольну книгу України великими літерами.
Ще один цікавий факт. Свого часу за ФК «Полісся» виступав достатньо відомий тренер Юрій Вернидуб, який наразі очолює «Шериф» (Тираспіль) з Молдови, що в 2021 році в Лізі Чемпіонів обіграв сам «Реал Мадрид».
Наші ж хлопці поки що на євро арені не виступали. Але віриться, що все попереду.
Маловідомий факт, що за роки свого існування «Полісся» 8 разів змінював свою емблему. І в період з 1977-1988 років вона мала форму відомого червоного ромбу з літерою «С» в центрі. Як відомо в Житомирі є стадіон «Спартак». Саме тут жовто-зелені колись проводили свої поєдинки. Проте ж головна арена скоро відчинить свої брами для уболівальників нашого клубу після реконструкції. Варто додати, що домашньою ареною полісян завжди був центральний стадіон у Шодуарівському парку.
Футбольний матч – це не лише 22 чоловіка, що бігають за кулькою (як вважають ті хто футболом не цікавиться). Матч – це спектакль. Хто був на стадіоні, той зрозуміє. І щиро віримо, що про нашого актора скоро дізнаються всі.
Вже одного разу ми втратили «Полісся» і більше не бажаємо цього повторювати. Уявіть лишень, в нашому місті на стадіоні залунає гімн Ліги Чемпіонів. І на арені 22 гладіатори. Скажете нереально? Колись ми не вірили , що збірна України дійде до чвертьфіналу чемпіонату Світу. Але ж мрія збулася, тож варто не полишати надій.
Гімн житомирян каже: «Зелено-жовті прапори дивляться у небо». І нехай так буде завжди. До зустрічі на стадіонах Житомира.
