У Житомирській області в селі Стугівщина, що в Овруцькій громаді працює унікальний будинок. Тут можна побачити побут наших предків та послухати обрядові пісні. У цьому будинку місцевий фольклорний гурт відтворює старовинні традиції, які використовували наші прабабусі. Далі на izhytomyryanyn.
Ми поспілкувалися з учасницею Стугівщинского гурту “Берегиня” Наталією Пилипчук, яка з колегами доглядає хату-музей.
“Наша хата-музей має назву в Ганьки Шерехової. Така назва, бо ж у свій час тут жила незряча бабуся, яка дуже сильно любила співати та приймати гостей. Наразі хаті вже понад 150 років. Вона пережила дуже багато історичних подій”, — говорить жінка.
Історія
Сама ж хата спочатку взагалі не мала фундаменту, а стояла на балках. У 80-ті роки 20 століття зробили фундамент. Історія цього будинку унікальна та цікава. Тут жила жінка, яка дуже рано втратила матір, а батько одружився з іншою. Тому маленька дитина змушена була залишитися з бабусею. Невдовзі бабуся померла і дівчина залишилася сама. Попри складну долю дитина виросла та стала справжньою господинею. Знала багато молитов та традицій.
“Спочатку підлога у хаті була глиняна, але в хаті ніколи не було брудно. Жінка тримала будинок в ідеальній чистоті. У будинку було багато вінків та трав. Там гарно пахло, і було приємно туди заходити. Цікаво, що ввечері в будинку було повно людей. Всі ходили до бабусі та співали або просто говорили”, — розповідає Наталія Пилипчук.
Ця хата наче зійшла зі сторінок казок чи легенд. Тут часто лунали співи та було весело. У свій час майже все село співало. Також тут дуже багато рушників, які стали окрасою будинку. В одній кімнаті по 9-10 рушників. Крім того, в хаті повно ікон та портретів.
“Спочатку хата була дерев’яна та була до 80-х років 20 століття покрита стріхою(солом’яна покрівля з соломи). Господиня до самої смерті спала на сіннику, тобто на величезному лантухові, який напханий пшеничною соломою. І кожної осені вона цю сиру солому викидала і новою заправляла. Така в неї була постіль”, — згадує Наталія.
Перетворення у музей
З 2019 року місцевий гурт вирішив оживити цей будинок та зробити музей. Відтоді тут почали проводити: репетиції, екскурсії та відтворювати українські традиції. Учасниці місцевого фольклорного гурту увесь час доглядають за хатою та вона стала їхнього другого творчою домівкою.
Про експонати
В будинку дуже затишно і просторо. Тут ще досі панує дух минулого століття. Також тут є скриня, де зберігається багато старовинних речей.У скрині можна побачити: вироби з льону, радюжки, сорочки (жіночі, чоловічі, дитячі), простирадла, стародавні хустки-обматанки, колодки домотканого полотна, лляні рушники з вишивками і багато іншого. У хаті-музеї ще досі зберігається: сукало, воротило, рогач, ліжка, ікони, рушники, старовинні діжки, стіл, глечик, піч. Крім цього тут дуже багато старовинних дерев’яних виробів, які лежать на полицях.Також дуже багато традиційного вбрання із льону. Окрім туристичних екскурсій тут часто відтворюють українські традиції. Тут можуть пригостити традиційними напоями та стравами.
Відвідування
До унікального будинку приїжджали зі столичного та Рівненського музею. Багато експедицій зірвалося через ковід та путінське вторгнення. Загалом, багато туристів було зі столиці та Житомира. Тут не тільки можна побачити побут минулих часів, а й подивитися на інсталяцію українських традицій. Тут можуть заспівати: колядки, щедрівки, веснянки чи показати майстер-клас із виготовлення куті. Жінки з радістю покажуть та познайомлять з унікальними обрядами України. За словами місцевих дуже цікавий обряд — це вигнання Коршака (птиці, яка полює на курей). У минулому місцеві вірили, що саме такі пісні можуть врятувати домашню птицю. Саме у цій хаті-музеї можна доторкнутися до традицій Поліського краю.