Гурт “Друга ріка” з’явився 1996 року в Житомирі. Кістяк гурту з трьох музикантів (Валерій Харчишин, Віктор Скуратовський і Олександр Барановський) спільно займалися музикою з 1995 року. Спершу гурт носив назву “Second river”, а на фестивалі “Червона рута” 1998 року самоукраїнізувався, взявши назву “Друга ріка”. Більше на izhytomyryanyn.com.
Пісня “Остання”
У вересні 2021 року гурт оприлюднив пісню і кліп “Остання”. За словами самих музикантів пісня, присвячена збірному образу дівчини, яка надихає на нові звершення. Ліричний герой пісні викладає свої думки щодо свого минулого, звертаючись до ліричної героїні. Важливим елементом у пісні та відео стала певна автобіографічність, як наголосили самі музиканти. Тому в самому тексті є згадки про гітару, про перші спроби віршування — сам ліричний герой зізнається, що не вміє грати, і згадує про свій перший вірш. Про саму пробу пера ми більше не почуємо у тексті — важлива історія, пов’язана з ним, а не про що він.
Гітара — влучний, багатогранний образ: інструмент схожий на жіночу фігуру; це дуже поширений інструмент, багато хто вливається в музику чи просто для себе на дозвіллі грає саме на ньому, тож гітарні струни чули багато розмов закоханих. Окрім того, гітара, як інструмент, може символізувати мистецтво, творчість, людську душу.
У слухача спадає на думку паралелізм, що дівчина ліричного героя — його перше кохання.
До самої ж героїні у тексті звертаються як до “Ночі з очима неба”.
Окрім цього у тексті є посилання (можливо, несвідоме) на твір “Багряні вітрила” Олександра Гріна — у другому куплеті є рядки “Де ті багряні вітрила?”
Що в кадрі кліпу?
Для зйомок музиканти обрали місця, пам’ятні для них самих: скелю Чацького і Тетерів, пішохідний міст, обласну філармонію, літній театр, водонапірну вежу, камінь-монумент. Ці місця пов’язані з історією гурту, окремо музикантів, самого міста і, напевно, кожного житомирянина. Тож хотіли для себе, вийшло для всіх.
Цікаве режисерське рішення — спершу йдуть кадри місць Житомира, що символізує те, що тут вони почали свій творчий шлях. Увагу прикута до гітари, а на задньому тлі показують пам’ятні місця. Гітару (до речі, огнистого кольору — архетипним символом чоловічого начала) носять Житомиром, як і митців носило по цих місцях.
Зв’язок підібраних кадрів і слів текстів не варто шукати — текст і візуальна частина тече справді двома річками, які сходяться лише у одному гирлі — образі гітари.
Другий куплет візуалізований кадрами з морем і вітрильною яхтою. Тут цей образ можна розтлумачити як вихід у відкрите море штормової творчості. Рядок про багряні вітрила візуалізується заходом чи сходом сонця, це дає підстави виходити з того, що багряні вітрила небесного корабля символізують плинність часу. Кадри, де ліричний герой грає на гітарі дівчині, ловлять вогонь (чоловічий символ), який палає на тлі води (жіночий символ), натякає на те, що творчий шлях героя почався на тлі схвалення його творів коханою. Режисер “не відпускає” в кадр героїв сам на сам з протилежною йому стихією, але часто комбінує в кадрі героїв з їхньою стихією чи дві пари образів (чоловік, дівчина, вогонь, вода).
Пісня має приємний ритм і якісний текст, кліп — гарну конструкцію. Автори, вклавши свої асоціації, написали твір, з якого інші черпатимуть свої.
