30 Червня 2022

Відомі тренери Житомира

Related

Новини зі світу криптовалют: де краще дізнаватись про все

Волатильність крипторинку – відомий фактор. Одна зі складових, яка...

Житомир – колиска валюти УНР

Мобілізація під час Першої світової війни перевернула світ -...

Виговські – рід поліської шляхти

Аристократія має сильну привабливу атмосферу. Оскільки з раннього середньовіччя...

Цікавинки з історії Житомира від місцевого краєзнавця

Для формування особистості потрібно знати історію своєї родини, адже...

Дуже відомі гості Житомира

Весь світ знає, як може українець зустріти свого гостя....

Share

Тренер – це не просто посада. Цей термін ховає за собою набагато більше ніж здається на перший погляд. Бути тренером-це як бути батьком чи матір’ю. Адже, всі батьки, виховуючи своїх дітей, виконують ту саму місію, що і тренер, їм потрібно передати свій досвід. В особистості тренера приховані кілька сутностей, такі як батько, психолог, філософ, наставник. В сучасному світі існує модне слово, яке прийшло на заміну тренеру, таке як “коуч”. Проте, це слово навряд чи те, яке можна вживати по відношенню до наставника. Наставником також можна назвати вчителя у школі чи ВУЗі. Їх мета – також навчити і показати вірний шлях. І чиї б імена видатних тренерів міста не були вписані в історію Житомира, все ж найкращими тренерами завжди вважалися життя і час. Адже, лише вони, методом особистих помилок, падінь і злетів можуть навчити нас всього. А ось хто ж був кращим і найзнаменитішим у нашому місті із спортивних тренерів, ми вам зараз розповімо на izhytomyryanyn.

Юрій Миколайович Вернидуб

Народився 22 січня 1966 в місті Житомирі. Футбольну кар’єру розпочав у клубі “Спартак” (Житомир). Потім були “Прикарпаття”, “Металург”, “Хемніцер” і “Зеніт”. Тренерську ліцензію отримав після закінчення академії Лесгафта в місті Санкт-Петербург. Першим місцем роботи наставника став “Металург” (Запоріжжя), щоправда, не на посаді головного тренера, а в складі тренерського штабу Анатолія Чанцева. Величезним злетом у кар’єрі для Юрія Миколайовича стали роки проведені на тренерському містку у клубі “Зоря” (Луганськ). З 2019 по 2020 рік пропрацював у клубі “Шахтар”(Солігорськ, Білорусь). Пік тренерської кар’єри стався на 2020 рік. З того часу Юрій Вернидуб працює на посаді головного тренера ФК “Шериф” (Тираспіль, Молдова). Відзначимо, що вперше за історію клубу йому вдалося пройти в основну сітку змагань Ліги Чемпіонів, і все це завдяки нашому житомирянину. Юрій Миколайович по праву займає місце в списку найвідоміших тренерів міста.

В’ячеслав Анатолійович Гопанчук

Безсумнівно велична постать, наставник та людина, яку без перебільшень можна назвати “батько житомирського кікбоксингу”. Завдяки В’ячеславу Анатолійовичу в нашій області вперше в 1995 році відкрилася перша секція кікбоксингу. Того ж року в місті Коростень пройшли перші змагання з кікбоксингу. І вже в 1997 році, за сприяння місцевої влади, секція отримує свою домівку в стінах комплексу “Авангард”. В цей період з легкої руки наставника створюється Житомирська обласна федерація кікбоксингу. З тих часів змагання стали регулярними. Вячеслав Анатолійович виховав не одного чемпіона, серед них такі відомі спортсмени:

  • Ігор Першко – володар кубка України і перший майстер спорту з кікбоксингу з Житомирської області 
  • Павло Шостак – чемпіон України з кікбоксингу 2004 року,  перший майстер спорту з Житомира
  • Андрій Микитюк – майстер спорту міжнародного класу, чемпіон Європи і світу з кікбоксингу, перший майстер спорту міжнародного класу з Житомирської області
  • Віра Макресова – найвідоміша з тих, кого виховав В’ячеслав Анатолійович. Майстер спорту України міжнародного класу з кікбоксингу і майстер спорту міжнародного класу з боксу, дворазова чемпіонка Європи з кікбоксингу, чемпіонка світу з кікбоксингу, перший майстер спорту України міжнародного класу з боксу, що народилася в Житомирі

Завдяки своїм заслугам В’ячеслав Анатолійович отримав звання заслуженого тренера України з кікбоксингу. Своє місце в ТОП найвідоміших тренерів отримує заслужено.

Ігор Вікторович Левицький

Уродженець міста Житомир. Ще один із тих, кого сміливо можна занести в цей список. Народився 15 жовтня 1962 року. Свій тренерський шлях розпочав у достатньо юному віці 33 років в клубі “Керамік” (Баранівка). Через два роки отримав місце у керма ФК “Славутич ЧАЕС”. В 2000 році на рік став керманичем ФК “Сокіл” (Золочів). Наступним став клуб “Фрунзенць-Ліга-99” ( Суми). Найголовнішим досягненням у кар’єрі став період з 2016 по 2017 рік на чолі ФК “Полісся” (Житомир).

Зая Зедович Авдиш

Не дивлячись на те, що народився в столиці України, житомиряни його завжди вважали своїм. Тому що все своє життя був відданий лише одній команді, а саме “Полісся” (Житомир). Народився в Києві 25 серпня 1945 року. Але життя обірвалося в Житомирі у віці 69 років. За своє життя був не лише тренером. Стосовно унікального імені, скажемо, що походження мало з народів передньої Азії, яка називалася Ассирія. У віці 5 років переїхав до Житомира, де і розпочав кар’єру футболіста в складі “Полісся”. Потім був період виступів за сумнозвісний клуб “Пахтакор” (Курган-Тюбе). Тренерську стежину розпочав з клубу “Турбіна” (Набережні Челни) у 1977 році, де пропрацював 5 років. А вже 1982 року майже не залишав наше Полісся. В 1990 році став начальником команди, а 1999 по 2004 роки був її президентом. Щоправда, в цей період було рандеву на три роки (з 1992 по 1995) в клуб “Темп” (Шепетівка) на посаду начальника клубу. Відзначимо, що деякий час Зая Авдиш займав посаду віце-президента професіональної футбольної ліги України. Біографія Авдиша була неоднозначною, адже мав проблеми з законом, які тягнулися ще з часів роботи в Набережних Челнах. Шукати істину ніхто не буде, та й не цікаво це вже нікому. Найголовніше те, що ця людина зробила для нашого міста. А зробив достатньо і з цим ніхто не сперечатиметься.

Ось такі вони. Видатні тренери нашого краю. Однозначно казати, що це лише вони, неможливо. В сучасних секціях дуже багато наставників, які можуть бути в цьому списку. Взяти хоча б тренера Сергія Завалка, який виховав Руслана Малиновського. Сергій Борецький – наставник Олександра Зінченка. Всі ці і багато інших наставників можуть називатися знаменити і величними.

Бути успішним і видатним тренером, безумовно достойне поваги і шани. Але кожен з нас повинен бути наставником для майбутніх поколінь і навчити наших дітей та передати їм свій життєвий досвід. І нічого страшного немає в тому, якщо хтось не потрапить до символічного списку тренерів. Найсвятіше – стати наставником для дітей, і щоб через роки вони тобою пишалися і згадували лише добрим словом.