Після початку повномасштабного вторгнення у місті Житомир розпочали свою діяльність багато волонтерів і сьогодні хочемо розповісти про одного з них. Назар Мудрий є засновником Волонтерського штабу Житомирщини в телеграмі, а також організатором подій у просторі для молоді “Kreativ Space”. Він вірить у те, що все елементарно. “Якщо ти чогось хочеш, то починаєш це робити і все обовʼязково вийде”. І це не просто слова, зараз ми матимемо можливість переконатися в правдивості сказаного. Далі на izhytomyryanyn.
Перші кроки у волонтерстві
Коли у країну прийшла війна, то безперечно всі були шоковані і незрозумілим було те, куди рухатись далі. Але саме такі події загартовують і стають точками неповернення в нашому житті.
“На другий день я зрозумів, що потрібно виходити з дому і не сидіти за новинами. Так під час першої вилазки я побачив житомирян, що роблять захисні споруди за допомогою мішків з піском, свого брата в формі, який боронить Україну та людей що плетуть сітки. Звідти взялось розуміння, що зараз варто діяти і я створив декілька публікацій в інстаграмі повідомляючи де потрібна допомога, а де роботу вже завершено.” – так свою діяльність описує Назар. Також додає, що тоді збори вони не проводили, адже потрібно відповідати за те, якого гатунку амуніцію ти можеш дати людям і це велика відповідальність до якої варто підходити дуже виважено. Натомість допомагали продуктами і одягом тим, хто цього потребував. Зовсім швидко пости в Інстаграмі переросли у Телеграм спільноту зі структурованою інформацією. А життя простого студента, який навчався в Харківській державній академії культури і паралельно підпрацьовував, перетворилось у цілодобове волонтерство.
Події, що залишають свій слід
З часом Назар Мудрий почав організовувати події та збори, що приносили і продовжують приносити користь в непрості часи. “Для мене це була така філософія – що варто трансформувати людські емоції в донати, які в свою чергою будуть допомагати на фронті.”
Одним з найперших заходів був день виготовлення печива для ЗСУ. За словами Назара все було досить невимушено, його дівчина напекла печива і вони зробили подію у Телеграмі, але самі були вражені результатом, адже у дійстві взяло участь 150 дітей і 360 штук печива потім були передані захисникам.
Кожен захід забирав дуже багато часу та енергії, так при організації квесту у законсервованому літаку потрібно було отримати дозвіл з управління культури, а готуючи благодійний бізнес-форум виникла проблема зі спікерами, адже не усі одразу погоджувалися прийняти пропозицію, та в результаті кожен захід отримував свій хеппі енд. Таким чином відбувся великий футбольний матч між командами “ДСНС” та “Патрульної поліції” і запливи на човнах. Усі ці події згуртовували людей і допомагали нам підтримувати хлопців на передовій.
Сам Назар розповів, що найпамʼятнішою з усієї волонтерської діяльності для нього стала купівля авто для ЗСУ.
“Я не робив ніяких зборів в соціальних мережах – це були кошти зібрані виключно під час заходів. Аби було зрозуміло авто коштує 270 тисяч гривень, а на одному заході ми збираємо від 15 до 35 тисяч гривень. Весь цей шлях – це майже рік роботи. За цей рік ми наблизились до суми 170 тисяч і нам допоміг благодійний фонд додавши до нашої суми 100 тисяч і так зʼявилась змога купити авто. Але перед тим як відправляти машину захисникам, ми завезли її на центральну площу міста, де люди мали можливість її розмальовувати. Хочу зауважити, що моя задача була лише в організації подій, а люди самі втілили все у життя, прийшовши і зробивши свій внесок. До речі, авто ще досі їздить, хоч йому вже 8 місяців і надписи ще не стерлись. Справді дуже приємно усвідомлювати, що моя робота приносить користь. Дякую хлопцям, за те, що нас захищають і ми дуже раді їх підтримувати.”
В планах у Назара досить багато заходів і кожну подію хоче зробити кращою і масштабнішою. Маючи змогу зараз працювати в просторі “Kreativ Space” він неодмінно впорається з будь-якими проєктами, адже за словами волонтера його команда дуже потужна і йому приносить колосальне задоволення працювати разом з однодумцями втілюючи плани у життя.
З рештою стає зрозуміло, що радість та усмішки людей, що живуть своє життя і беруть участь в таких подіях, рятують життя і слугують надійним тилом для бійців. А отже воно того варте.
З чим повʼязаний спад допомоги
Півтора року війни не пройшли повз кожного українця і чомусь так сталось, що бойові дії тривають, але волонтерити люди стали значно менше. Назар Мудрий вважає що у цієї проблеми є дві причини:
“По-перше, дуже багато грошей зникає в невідомому напрямку і люди не впевнені чи їхня допомога буде використана за призначенням. Чи справді хтось хоче виграти цю війну?
По-друге, ми виснажуємося фінансово. Втома відчувається, але є бабусі які зробили сотні сіток, вони не їдять, не сплять, шукають матеріали, допомагають чим можуть. І мені здається, що завдяки таким людям волонтерський рух продовжується. І ці люди заслуговують найбільшої поваги.”
Тому можливо спад допомоги є і в нього може бути безліч причин, але життя волонтерського організму триває завдяки кожному з нас і кожен хто допомагає має значення.
Після перемоги
Зараз дуже важко уявити життя без війни, але все ж коли цей час настане, Назар Мудрий надалі працюватиме над покращення життя у своєму місті. За його словами існує безліч будівель, які можна із занедбаних заводів і фабрик перетворити на локацію майбутнього, де люди матимуть змогу працювати, відпочивати і бачити красу навколо. Таких проєктів стає все більше в Україні, тому після перемоги Назар буде впевнено крокувати в майбутнє роблячи Житомирщину комфортнішою для молоді.
Віра в перемогу – це наша найбільша зброя, адже з цього все починається. А ще дуже тішить те, що у скрутні часи є стільки альтруїзму, самопожертви і взаємодопомоги. Будемо сподіватися, що наша земля і надалі залишатиметься такою ж плодючою на людей, що роблять нас непереможними, кожного дня працюючи задля спільного добра.