Мистецьке життя у Житомирі не зупиняється ні на мить, і навіть під час війни місцеві художники працюють над своїми полотнами. Одним із них є очільник Житомирського відділення Національної спілки художників України Василь Кондратюк, який залишився у місті попри те, що його родина наразі евакуювалася до іншої країни.
Про те, де художник черпає натхнення для написання робіт під час повномасштабного вторгнення та чим займається у вільний від творчості час, дізнавався журналіст нашого сайту izhytomyryanyn.
Тема війни не оминула творчість художника, проте вона надихати не може
Заслужений художник України Василь Кондратюк, автор герба Житомира зазначає: його творчість не оминула тема війни, проте, вона є доволі важкою, адже, незважаючи на те, що у місті буяє весна й від зимового сну пробудилася природа, разом з тим на його душі тягар від подій, які відбуваються.
«Муза під час війни – це жінка, у першу чергу, що дарує життя. Я зараз працюю над темою війни, проте не можу сказати, що вона мене надихає, тема війни мені дуже важко дається. Життя є життя, і ми за це сьогодні боремося, і за майбутнє наших дітей», – зазначає Василь Кондратюк.
Василь Кондратюк є автором герба Житомира, який був затверджений рішенням міської ради у 1991 році, проте, за його словами, досі інформація про авторство не занесена до реєстру. Проте, як зазначає художник, працювати над його створенням було непросто через постійний контроль митців з боку радянської влади.
«Те, що я автор герба Житомира, це 100%, хотілося б, щоб і в мерії про це знали, і занесли цю інформацію в базу даних. Працювати над створенням герба було доволі складно, адже із матеріалу був лише історичний опис, як такої візуальної пропозиції не було, а відвідати архів за додатковою інформацією не було змоги через негативну реакцію радянської влади. КГБ тоді контролювало ситуацію, і як підняття прапора, так і створення герба ретельно відслідковувалося. Проте згодом на сесії міської ради був затверджений мій варіант герба, який до сьогоднішнього дня є обличчям нашого міста», – розповідає художник.
За словами художника, до творчості залучає і своїх дітей. Зокрема, до початку активних бойових дій на території України, коли його родина ще не евакуювалася у безпечне місце, додатково займався зі своїм молодшим сином, а старші діти також частково перейняли його талант.
«Старші мої сини уже дорослі, мають власні родини. У дитинстві вони часто заходили до мене до творчої майстерні, і оскільки я постійно працюю над створенням картин або ескізів, то і вони долучалися. Тобто можна сказати, що два моїх старших сина непогано малюють, і молодші теж вміють. Молодший син брав у мене уроки малювання, до того, як не почалася повномасштабна війна і дружині з дітьми не довелося виїхати до іншої країни», – зазначив Василь Кондратюк.
Творчість та фізична праця допомагають художнику подолати стрес
Митець ділиться своїми методами подолання стресу: зокрема, йому допомагає творчість та активна фізична праця. А те, що він живе неподалік лісу, сприяє поєднанню цих двох стихій.
«Я живу неподалік лісу, і якщо в мене депресивний стан, я беру сокиру та йду бити пеньки, це для мене як ліки. Враження складається, що я десь на полі бою, борюсь з противником. Я дуже люблю природу, коли я щодня відвідую ліс, на моїх очах змінюються пори року, я запам’ятовую зміни від снігу то появу зелених листочків», – каже художник.
Художник працює у багатьох техніках: це і олійний живопис, і акриловий, пастель, акварель, гравюра, дереворит, різьба по дереву та офорт.