В світі майже не існує людей, які в юності не відвідували школу, що в багатьох викликає різні асоціації. Та спільним моментом для всіх то були шкільні предмети та уроки, серед яких були складні і улюблені. Статистика свідчить, що уроки хімії та фізики були чи не найскладніші, але від того не менш захоплюючі. Якщо серед учнів був той, хто дуже тямив в цій темі, як мінімум зіштовхувався з непорозумінням серед однолітків, адже треба дивитися правді в вічі, що занадто розумних в школі не надто шанували. Та саме завдяки цим вигнанцям публіки, людство має те, що нас оточує чи не на кожному кроці, адже хімія та фізика зустрічає нас звідусіль. Продукти харчування, ліки, автомобілі, все це та багато іншого є невід’ємним елементом існування людства, саме завдячуючи тим, хто колись сидів на першому ряду, поруч з вчителем. Далі на izhytomyryanyn.
Яким був в школі герой нашої повісті та чи сидів він за першою партою в класі, достеменно невідомо, але деякі його досягнення людству все ж відомі.
Усанович Михайло Ілліч
Народився славетний науковець влітку, 16 червня далекого 1894 року в Житомирі, що вже має тішити око читачів з Житомирщини. Дитячі роки минали в рідному місті і так співпало, що в 1907 році народився Сергій Павлович Корольов, тож можемо говорити, що в світі майже одночасно творили два житомирянини, та звісно, що їх було куди більше.
В 1912 році закінчив міську гімназію з відмінністю і взяв курс до Києва, де не менш вдало пройшов всі щаблі навчання в Київському університеті Шевченка. Закінчивши навчання в 1917 році одразу розпочинає роботу викладача в тому ж Києві на жіночих курсах. Водночас встигає працювати в біохімічній лабораторії Академії Наук, яку очолював не аби хто, а сам пан Володимир Іванович Вернадський.
Наступним кроком до вершини визнання стали п’ять років праці на хіміко-фармацевтичному заводі Київського політеху, та ця історія скінчилася в 1929 році. З Україною в серці і валізами в руках, Михайло Ілліч бере курс до томська, де працює один рік на кафедрі аналітичної та неорганічної хімії.
Невдовзі доля закидає науковця в Узбекистан, до міста Ташкент, де пан Михайло отримує статус професора в місцевому Середньоазійському університеті, а незабаром, директора хімічного інституту.
В 1944 році славетний вчений обіймав посаду завідувача кафедри фізичної хімії в університеті імені Аль-Фарабі міста Алмати, що в Казахстані. В 1946 році уродженця Житомира обирають членом-кореспондентом АН Казахської РСР, де Михайло Ілліч сумлінно працював довгих 16 років. Та саме тут, на чужині, за понад чотири тисячі кілометрів від рідного міста та домівки, 15 червня 1981 року славетний науковець відійшов до кращого світу. Та після себе Усанович залишив чимало доброго і корисного для світової науки, чим дехто користується і під час сьогодення, з чим познайомимося дещо детальніше.
Досягнення і відкриття
Серед всіх праць і відкриттів, насамперед, варто виділити найголовніше, що наш герой першим в світі розробив кількісну теорію розчинів, від чого земляки, певне, мають відчути хоча б мінімальний приріст такої емоції, як гордість. Ця теорія невід’ємно стосувалася “Закону Освальда”, який, силами нашого героя, було розбито вщент, натомість теорія Михайла Ілліча була визнана вірною. Приємно, що в сучасній науці і досі використовують напрацювання вченого з Житомира.
Сюди ж можна і потрібно додати відкриття “Теорії основ і кислот” та їх хімічну взаємодію. Варто згадати й рівняння залежності властивостей розчинів залежності від їхнього складу.
Потрібно констатувати, що майже все, над чим працював уродженець Житомирщини, донині використовують фармацевти, хіміки та фізики в різноманітних сферах життєдіяльності людства. Чимало речей, які для більшості є буденністю і простими речами, над їх винаходом, свого часу добряче попрацював той, хто сидів за першою партою, напевно.
