Вченого Івана Фещенка-Чопівського прийнято вважати родоначальником металознавства, зокрема, в Західній Україні та Польщі. Він написав понад 140 наукових праць, працював у галузі фізичної хімії. Народився діяч науки 20 січня 1884 року у місті Чуднів на Житомирщині (за даними житомирського краєзнавця Гарія Макаренка – 29 січня), втім, його іменем названа вулиця у центрі Житомира. Детальніше про життєвий шлях металурга розповість izhytomyryanyn.
Життєвий шлях Івана Фещенка-Чопівського
Відомо, що родовід вченого починається від Гната Чопа, який отримав за військові заслуги більше ніж 15 тисяч гектарів землі від королів польського походження Олександра та Сигізмунда. У цій місцевості, де були його володіння, заснувало село, яке успадкувало назву від власника цієї місцевості – Чоповичі (наразі це – селище у Житомирській області, на Малинщині). Рід Чопівських налічував близько трьох тисяч осіб, деякі представники брали подвійні прізвища, зокрема, саме таким чином було утворено гілку Фещенків-Чопівських, звідки походить вчений.
Варто зазначити, що суттєва частина навчання Фещенка-Чопівського проходить у Житомирі. У себе на Батьківщині, у Чуднові, він навчався у двокласній народній школі, а вже у 1893 році вчиться у Першій Житомирській гімназії. За наявними у дослідників його біографії даними відомо, що спочатку навчання давалося йому тяжку, втім, у старших класах ситуація покращується. Після втрати батька у 1901 році він починає підробляти репетиторством, таким чином мав кошти на сплату свого навчання.
Навчання у Житомирській гімназії майбутній вчений закінчує у 1903 році, тоді ж він вирішує випробувати долю, склавши іспити на хімічний факультет Київського політеху. Втім, через революцію у 1905 році, інститут було закрито, у цей час Фещенко-Чопівський відправляється на практику до Андрушівської цукроварні. 1906 року інститут знов відкривають, проте майбутній вчений вирішує змінити свій фах, адже під час екскурсії на Донбас відчуває непомірний інтерес до металургії. Тож 1907 року він завершує навчання на металурга у тому ж політесі та захищає диплом з інженерії.
Іван Фещенко-Чопівський – не лише вчений,а й революціонер
Вчений-металург Фещенко-Чопівський займався не лише науковою, а й революційною діяльністю. Так, його особистість пов’язана із діяльністю партії, яка єднала навколо себе представників української інтелігенції.
На початку 1917 року Фещенко-Чопівський захоплюється революційними ідеями, та навіть у період УНР обіймає посаду міністра промисловості, а вже перебуваючи у еміграції, поринає у національно-визвольний рух.
Авторству вченого належить Економічна географія для середніх шкіл, яка була видана у 1922 році українською мовою, а також наукові праці “Природні багатства України” та “Цукрова промисловість України”.
Починаючи із 1920 року вчений проживає у еміграції в Польщі, де відновлює свою діяльність у сфері педагогіки та науки. Спочатку він отримує докторський, а потім – професорський ступінь. Фещенко-Чопівський сформував власну наукову школу, став членом Польської академії наук. Його блискучий успіх перекреслила Друга світова війна. Так, у 1939 році нацисти переобрали адміністрацію заводу, з яким співпрацював Фещенко-Чопівський, втім, вченого не звільнили, він продовжував працювати технічним консультантом. Коли радянські війська ступили на територію Польщу, його як політичного емігранта спіткала доля в’язня таборів та у підсумку смерть у засланні в концтаборі у Карелії. Помер Фещенко-Чопівський у вересні 1952 року, реабілітувати його вдалося лише у 1993 році, на той Україна вже була незалежною.
