Євген Концевич – письменник, який попри труднощі у житті, пов’язані із неможливістю самостійно пересуватися, залишив значний слід у історії української літератури. Його можна назвати взірцем стійкості та мужності. Про долю письменника, який мешкав у Житомирі та його творчий доробок розповість izhytomyryanyn.
Євген Концевич – письменник із жагою до життя та гарним почуттям гумору
З’явився на світ Євген Концевич у селі під назвою Млинище, що на Житомирщині, 5 червня 1935 року. Його батьки були колгоспниками, проте через голод 1947 року родина разом з маленьким Євгеном переїздить до Житомира. Ще у підлітковому віці Концевич зазнав тяжкого потрясіння – його було травмовано, внаслідок чого він не міг надалі пересуватися самостійно. Тож надалі майбутній письменник здобував освіту заочно – спочатку він навчався у середній школі в Житомирі, а потім закінчив філологічний факультет Житомирського педагогічного інституту (наразі цей навчальний заклад – університет).
Багато в чому на формування особистості Концевича як митця вплинув видатний поет-перекладач Борис Тен (Микола Хомичевський), адже саме він познайомив його зі світом літератури та завдяки йому стався творчий дебют майбутнього письменника – перші гуморески Євгена були надруковані у альманасі “Перший сніп”, сталося це 1957 року. Кілька років потому про Євгена Концевича вже говорили як самостійного та зрілого письменника. Так, 1964 року побачило світ його зібрання новел під назвою “Дві криниці”, того ж року він отримує почесне звання члена Спілки письменників.
Враховуючи те, що Євген Концевич вирізнявся потужною життєвою силою, вмів спілкуватися з людьми та мав гарне почуття гумору, він притягував до себе увагу митців-шістдесятників, серед яких були і літератори, і художники, а також журналісти. Оповідання Концевича були надруковані у відомих на той час журналах “Дніпро”, “Вітчизна”, “Україна”, у “Літературній Україні”.
Не оминула Концевича і сумна доля української інтелігенції – протягом 60-тих – 70-тих років його переслідувало КДБ, за їхнім формулюванням – через “зберігання та читання національної антирадянської літератури”. Його двіч іпозбавляли членства у Спілці письменників, втім, йому вдалося врешті там залишитися, а от публікувати його заборонялося.
Шлях Євгена Концевича у літературі
Попри життєві труднощі, Євгену Концевичу вдалося утвердитися у історії української літератури. Письменник вирізнявся спостережливістю, уважністю до оточуючого світу, разом з тим зчитуючи до деталей риси людини та особливості її поведінки. Таким чином, герої його творів – як дорослі, так і діти, змальовані з винятковою точністю.
Люди, яких він змальовував у своїх творах – переважно ті звичайні люди, які нас оточують, які ми зустрічаємо на вулиці, а також у яких ми ненароком можемо впізнати наших знайомих. Враховуючи свій винятковий талант та вміння себе презентувати, Концевич займав особливе місце посеред представників української інтелігенції.
Євген Концевич отримав низку нагород – його було удостоєно звання лауреата Всеукраїнської премії імені Огієнка, він отримав орден «За мужність» III ступеня. Помер Концевич у Житомирі, у 2010 році.
