28 Березня 2024

Хірург із Житомирщини, про якого варто знати

Related

Де поплавати у місті? Огляд закритих басейнів

Плавання можна віднести до категорії активного виду спорту, що...

Вирощування конопель як один з популярних видів діяльності серед фермерів

Конопля належить до тих видів рослин, які незважаючи на...

Вибір електромобіля 2024: KIA чи Toyota?

Китай – один з найбільших автомобільних ринків у світі,...

“Інстаграмні” місця Житомира: куди можна сходити

В епоху диджиталізації, де соціальні мережі стали одним зі...

Як позбутися геморою?

Це досить поширене захворювання, яке пояснюється неправильним способом життя,...

Share

Професія лікаря вважається однією з найдавніших у світі і за ці століття встигла обрости чутками і легендами, а дехто лікарям навішав ярликів як добрих, так і не дуже. Далі на izhytomyryanyn.

Які б хто заслуги не приписував лікарям, що начебто ці люди жити не можуть без пакета з цукерками і пляшкою алкоголю, та найголовніша їх мета зберегти життя. Як і в будь-якій сфері діяльності є кращі з кращих і ті хто пасе задніх, або ж робить удає, що кращий з кращих, але насправді пасе задніх. Та особистість, з якою ми познайомимося, насамперед кращий з кращих і для жителів Житомирщини має бути приємно, що він наш земляк, то ж знайомимося.

Сташкевич Анатолій Трохимович

Насамперед Заслужений лікар України і доктор медичних наук.

SICOT та ISSMIS в склад цих міжнародних хірургічних організацій входить наш земляк. Був керівником відділу хірургії хребта з спінальним центром. 

Талановитий лікар є уродженцем Житомирщини. Народився в Овруцькому районі  в селищі Будолюбівка 4 січня 1955 року.

Дитинство і юність провів у рідних краях і у віці 19 років стає студентом Вінницького медичного інституту імені Пирогова. Залишивши стіни ВУЗу Анатолій на два роки стає інтерном і після того повертається на Батьківщину, де робить перші кроки, як дипломований лікар в Іванківській центральній лікарні та тривала та історія недовго і вже через рік склав валізи і з вітерцем відправився підкорювати столицю.

Перший крок в столиці Анатолій зробив в центральній клінічній лікарні на посаді нейрохірурга і так тривало цілих 7 років. 

Навіть встиг в 1988 році працюючи лікарем захистити кандидатську дисертацію. 

Перший відчутний злет кар’єри стався у 2003 році, коли обіймав посаду провідного наукового співробітника клініки хірургії хребта Київського НДІ травматології та ортопедії Міністерства Охорони здоров’я. З 2006 цілий рік був науковим співробітником Інституту травматології і ортопедії, що вважається найкращим в Україні. 

Щоб не вводити в оману читача, лишень додамо, що цей період став каскадом злетів нашого земляка, який чи не щороку підкорював нові щаблі своєї кар’єри.  

Крім наукових праць виконував кропітку роботу у вивченні і вдосконаленні лікування хребта, грудної клітки, сколіозу, остеохондрозу хребта. Сотні видань, десяток відкриттів, дослідження і всі винаходи нині вдало використовуються у світовій хірургії, що є лакмусовим папірцем у професіональному досягненні Анатолія Трохимовича. 

Нашому земляку вдається вдало поєднувати професійну діяльність з громадською. Наш земляк входить в обойму редакційної колегії кількох провідних видань у світі медицини. 

За часів професійної стежини встиг захистити чотири кандидатські дисертації, які присмачили всю страву під назвою “талановитий Полісянин і його досягнення в медицині”. 

Анатолій Трохимович і Житомирщина

Трішки дізнавшись про цього талановитого хірурга можна чекати неоднозначних реакцій. Одні можуть ставитися до нашого героя як скептично, так і схвально. Хтось скаже: “Ставити в один ряд цю людину з Корольовим або Лесею Українкою не варто”. Інші матимуть кардинально інший погляд. Обидві думки матимуть місце на існування. Та точно можна констатувати, без цієї особистості медицина не була б такою, яка вона є і досягнення Анатолія суттєво вплинули на розвиток науки.

Звісно, що в цій історії присутній момент розчарування для мешканців Овруцького району, що така талановита людина не працює в рідних пенатах, чого так не вистачає тутешнім лікарняним закладам. Та так було, так є і так буде, що таланти з провінції завжди тягнуться до мегаполісів де більше можливостей розкрити свій потенціал. Можливо колись настане день, що фахівці зможуть самореалізуватися і в маленьких містечках, та коли то буде, невідомо. 

.,.,.,.,. Copyright © Partial use of materials is allowed in the presence of a hyperlink to us.