Хвороба, яка б вона не була і якої степені тяжкості, немає жодної різниці. Якщо людина захворіла, в тому немає нічого доброго. Звісно існують легкі захворювання, такі як ГРВІ і, так далі, та більш тяжкі, з якими людство веде періодичні поєдинки, в яких немає переможців. Хто не чув про COVID 19, холера, чума, іспанка і т.д. Ці та інші страшні слова сумними літерами вписані в історію людства і висновки, якщо і зроблені та втрачені життя не повернуться і вчені працюють над тим, щоб людина не залишилася віч-на-віч з підступним візаві. Далі на izhytomyryanyn.
Так сталося, що наше край, як і вся Україна свого часу брала участь у схожих двобоях з підступним ворогом і як поєдинок проходив дізнаємося далі.
Страшна хвороба “Холера”
Важке, гостре, інфекційне захворювання спричинене холерними вібріонами (бактеріями) і передається оральним і фекальним шляхом. Перебіг хвороби неймовірно важкий, який проявляється тяжким перебігом діареї і призводить до майже повного організму і не лише. Здебільшого фінал історії плачевний, адже відсоток летальних випадків неймовірно високий.
Статистика
Не дивлячись на шалений прогрес медицини за останні століття, ХХІ століття не стало перепоною для продовження історії з захворюванням людства. Так, станом на початок нового століття в середньому фіксуються по світу близько 4 мільйонів нових випадків захворювання, з яких понад 100 тисяч мають сумне завершення.
Офіційні дані свідчать, що особливий пік захворюваності на холеру припав, на 1817 рік, 1826-1851, 1852-1860 роки і в історію ці періоди повноцінно увійшли під грифом пандемії.
Двобій Житомирщини з хворобою
Одразу закриємо питання часового проміжку і скажемо, що поєдинок мешканців нашого краю з хворобою відбувся в ХІХ столітті.
Архівні дані Житомирщини свідчать, що за період з 20-х до 50-з років позаминулого століття хвороба забрала життя декількох тисяч осіб.
Населення нашого краю не було таких щільним як в сучасності і здавалося б, що процес передачі хвороби від людини до людини мав би бути не таким швидким. То хто ж їх привозив ті болячки? Відповідь проста, як білий день. “Кур’єрами” захворювань були військові, які поверталися з військових походів.
Згідно з даними хвороба завдала найбільшого удару по Чуднівському району.
Керівництво краю завжди намагалося приховати факти смертей і в часи відсутності соціальних мереж з легкістю то втілювала в життя.
В ХХІ столітті і тоді була і є одна схожа риса в медицині, що звичайних пересічних громадян ніхто не лікував, а просто відвозили до першої радянської лікарні, щоб вже там людина помирала. Резонанс і розголос місцевій владі був ні до чого і тоді лікували лише представників вищих прошарків суспільства.
Цікавим є той факт, що після смерті людей ховали на цвинтарі, де нині в Житомирі знаходиться музична фабрика, де також знаходяться і житлові масиви. Померлих, звісно, заборонялося доставляти до храмів для відспівування, а євреїв чекала більш страшна доля, адже їх труни більше нагадували звичайні ящики і більшою мірою спалювали на багатті.
Карантинні обмеження тоді і нині, то різна історія. Зачинити, значить зачинити і розмов не було. Масових зібрань в регіоні, де і так особливо не було густо з населенням, не було. Можливо саме ці і багато інших факторів сприяли тому, що суттєвих втрат серед населення вдалося уникнути.
До 2020-го року сучасне покоління лише чуло про поняття “пандемія” і лише знизувало плечима. Наразі вже іншими очима людство дивиться на ті події і розуміє, що COVID 19 то не жарти і епідемія не пусте слово, а несе за собою страждання, смерть, сльози і жахіття, які повторювати аж ніяк не має бажання. Та життя така річ, коли від одного бажання мало що залежить.
