Перші факти, які були зафіксовані в газетах, про лікування туберкульозу на Житомирщині відносяться ще до початку ХІХ століття. В одній з газет Волині зазначається, що завдяки внескам заможних містян, було відкрито Житомирський санаторій для дітей. Дана установа працювала сезонно, тобто в літній період часу, основним напрямком діяльності було лікування дітей з різними проблемами – від пухлин лімфовузлів до “ненормальних явищ у легенях”. Один день терапії коштував 29 копійок. Далі на izhytomyryanyn.
Перший туберкульозний санаторій
За фінансової підтримки губернії на околиці міста Житомира в 1914 році відкрили туберкульозний санаторій на вісімдесят ліжок. На той час це було найпоширеніше захворювання, яке вразило близько 1700 дітей та найбільше охопило територію Житомирського і Овруцького повітів.
До того ж функціонувала лікарня, де амбулаторно лікували усіх хворих на туберкульоз. До прикладу, в цих обласних медичних установах працювало три лікарі, дві лабораторії, активно використовували два рентгенівські апарати.
До початку революції на Волині лікування хворих на туберкульоз здійснювалося лише за особистим зверненням населення і проводилося за кошти доброчинних громадських організацій.
Основні заходи у боротьбі з туберкульозом
Висока заразність та швидка широка розповсюдженість туберкульозу змусила органи управління провести ряд екстрених заходів. Протягом 1920-1923 років замість міського тубдиспансеру створили губернський, організували відділення для дітей та їдальню для безкоштовного харчування, нічний санаторій на 25 ліжок. Крім того, організували відділення для лікування кістково-суглобового туберкульозу. Тогочасна статистика показує, що у Волинській губернії на туберкульоз хворіло близько 1200 чоловік на сто тисяч населення.
Різні громадські організації активно проводять Тижні боротьби з туберкульозом, де організовують масові збори грошей на лікування хворим, влаштовують літні лікувально-оздоровчі заходи та організовують майданчики для дітей. Додатково дітей обстежують у школах та, за необхідності, ізолюють хворих дітей в санаторні установи.
Медичні колективи тубдиспансеру на Волині поповнюються допоміжними посадами: терапевта, педіатра, хірурга, лаборанта та ларинголога. Протягом періоду з 1924 по 1925 рік близько 36 тисяч недужих отримали медичне лікування. На території області функціонувало три диспансери, літній оздоровчий дитячий майданчик на 80 чоловік, тубсанаторій на 35 ліжок, який влітку збільшували до 115, а також туберкульозне відділення округової лікарні на 15 ліжок.
Розвиток медичних протитуберкульозних установ у інших районах області
На теренах області активно почали відкривати рентгенологічні кабінети, бактеріологічні лабораторії та тубдиспансери. Перший рентгенкабінет у Радомишлі відкрили в 1927 році, де за півроку його послугами скористалися 171 особа. У цьому ж місті відкрили тубдиспансер, який відвідало 2500 осіб. Чотири тубдиспансери та одна лабораторія почали функціонувати у місті Новоград-Волинському, а також одна санбаклабораторія у місті Коростишів.
До початку Другої світової війни на території Житомирщини діяла мережа протитуберкульозних медичних закладів, досить активно організовувалися різноманітні профілактичні заходи.
Ситуація значно погіршилася в часи війни, суттєво зросли показники захворюваності на туберкульоз та збільшився відсоток смертності, хоча достеменно і досі невідомо, які були справжні цифри.
Після закінчення війни, обласна рада Житомирщини надсилає розпорядження до обласних центрів, аби якнайшвидше розгорнути медичну допомогу усім хворим на туберкульоз. Було відкрито вісім тубдиспансерів, дитячий туберкульозний санаторій в Радомишлі та організовані чотири санаторії для дітей ясельного віку в Житомирі, Новоград-Волинському та Бердичеві.
Поступово розпочинається наполеглива профілактична робота серед дітей. Було організовано ряд заходів для проведення щеплень новонародженим, а також іншим не інфікованим дітям. Також розгорнули додаткові ліжка для найменших хворих в сільській місцевості.
Важливо зауважити, що в той час лікувати туберкульоз було надзвичайно складно. Адже з протитуберкульозних препаратів були стрептоміцин та ПАСК. Щоб краще стимулювати імунний захист, хворим пропонували збалансоване харчування, постійна підтримувальна терапія та відповідні умови перебування в медичних лікувальних закладах.
Будівництво обласного протитуберкульозного диспансеру
В 1961 році у місті погодили рішення на будівництво обласного протитуберкульозного диспансеру. Для цього було виділена територія старої казарми в приміському селі Гуйва.
Обласний тубстаціонар на 600 ліжок запрацював 1966 року. Внаслідок цього довелося ліквідувати невеликі тубдиспансери. Стаціонарне лікування включало в себе діяльність кількох відділень: для літніх людей, з малими та хронічними формами туберкульозу, диференційно-діагностичне відділення, операційна та хірургія.
Трохи згодом створили кабінет функціональної діагностики легень. Також організували флюорографічний центр, основною метою його діяльності була координаційна робота з обстеження громадян, і за необхідності, повторне читання плівок.
Особливу роль у відкритті та подальшому розвитку закладу належить головному лікарю обласного протитуберкульозного диспансеру Ніні Кукліній.
Серед населення широко популяризують вакцинацію та ревакцинацію БЦЖ. З 1964 по 1969 рік вдалося вакцинувати 34% населення. З часом в медичних тубзакладах розпочали томографічне обстеження людей.
Упродовж 1970-х років на Житомирщині запускають реорганізацію лікарень, створюючи спеціальні тублікарні. Такі заклади з’явилися в селах Андрушівського, Новоград-Волинського, Ружинського та Черняхівського районів. Якість медичного обслуговування від збільшення кількості ліжок для хворих на туберкульоз не стала кращою, адже вмістити таку кількість ліжок в одному приміщенні було дуже складно.
З початку 1980-х років функціонує виїзна служба флюорографії. За допомогою шести пересувних флюорографів активніше здійснювали обстеження селян області.
Внаслідок аварії на ЧАЕС у 1986 році, різко зменшили флюорографічні обстеження громадян, які тоді були вкрай небажаними. Внаслідок цього був зареєстрований найнижчий показник хворих на туберкульоз. Почали скорочувати ліжка для хворих в лікарнях та санаторіях, а також зменшили кількість посад лікарів-фтизіатрів до 84.
Сучасні підходи в організації лікування на туберкульоз
Ситуація з туберкульозом в незалежній Україні погіршується, збільшується відсоток хворих на туберкульоз, серед яких були і діти. Трохи згодом в країні оголосили епідемію туберкульозу.
Щоб знизити показники захворювання та хоч трохи стабілізувати ситуацію, в область закупили чотири нові флюорографи. Почали реорганізацію дитячого санаторію “Лісова казка” в медичний профілактичний санаторій для дорослих, які хворі на туберкульоз.
У 2000-х роках з’являється Міжвідомча регіональна комісія по боротьбі з туберкульозом. Поступово починають відновлюватися всі етапи лікування цієї недуги, на державні кошти закуповують протитуберкульозні медикаменти.
У 2016 році за позитивними результатами діяльності фтизіатричної служби, обласний протитуберкульозний диспансер долучився до трійки найкращих в Україні.
Стаціонар тубдиспансеру включає в себе дитяче, доросле та відділення інтенсивної терапії. Також на його території існують класи для школярів та ігрова кімната для найменших відвідувачів. Крім того, функціонує потужна баклабораторія та рентгенкабінет з сучасним обладнанням.
Важливо зазначити, що досі Житомирщина бореться з туберкульозом. У 2022 році на території області було зафіксовано майже 650 хворих на туберкульоз, а на обліку зареєстровано майже 500 хворих на активну фазу туберкульозу.
Лікарі-фтизіатри закликають не нехтувати характерними симптомами інфекційної хвороби, а відразу звертатися до спеціаліста. Туберкульоз – виліковний! Головне – вчасно звернутися до лікаря та дотримуватися усіх рекомендацій щодо лікування. Час обирати здоров’я!
