28 Листопада 2022

Історія дитячого оздоровчого табору “Дружба”. Що ми втратили?

Related

Як зрозуміти, що слот готовий добре платити

Онлайн Хотфієста автомат на сьогодні є найпопулярнішим типом ігор...

Знесення пам’ятника Пушкіну в Житомирі: головні аргументи

Все більша кількість українців погоджується, що пам’ятникам, присвяченим російським...

Як житомиряни допомагають ЗСУ? Не лише донатами єдиними

Результати загальноукраїнського опитування свідчfть, що понад 51% українців донатять....

Розвиток цифрових технологій на Житомирщині

Що таке цифрові технології? Якщо це питання поставити звичайним...

Share

Дитячий табір  «Дружба» був розташований за межами населеного пункту на правому березі річки Тетерів в селі Зарічани, неподалік від міста Житомира. Табір був одним з найстаріших закладів літнього дитячого відпочинку в Житомирській області, та наразі змушені констатувати про завершення діяльності табору. Далі на izhytomyryanyn.

Нові друзі, нові враження, нові знання – це найяскравіші спогади дитинства. Їх можна отримати у дитячих таборах. Окрім того, навчитися спілкуватися і приймати рішення самостійно, без батьків, що в майбутньому сформує у дитині впевненість в собі, у своїх можливостях і силах. Абсолютно різні види діяльності та дозвілля для дітей були колись у літньому таборі «Дружба» на правому березі річки Тетерів в селі Зарічани, що неподалік від Житомира.

Яким він був?

Свого часу табір був дуже популярним і на це були свої причини. По-перше: просте автосполучення, близькість до міста та автомобільних шляхів. По-друге: мальовнича природа на березі Тетерева. Часто батьки у виборі місця відпочинку для своєї дитини звертали увагу саме на віддаленість від води.  Це може забезпечити прогулянки на свіжому повітрі, пізнавальні рухливі ігри та інші цікаві для дитини заняття. Така близькість до природи у таборі «Дружба» спонукала дітей вивчати нові речі і відкривати в собі приховані таланти.

По-третє: у таборі діяла спеціальна пропозиція для батьків дітей.  Вагомою перевагою табору було те, що батьки могли проводити час із дітьми. На вихідних вони могли зупинитися в окремих будинках. Разом з дітьми вони також мали змогу  харчуватися і брати участь у різноманітних заходах.

За зміну у таборі одночасно могли відпочивати близько 80-ти дітей. З ними працював професійний і дружній педагогічний колектив. Наставники, вихователі та викладачі були хорошими взірцями для наслідування.

Діти відпочивали у таборі 18 днів. Для перебування і відпочинку дітей були створені всі належні умови. Проводилося багато заходів: і спортивні, і заходи, спрямовані на загальний розвиток особистості.

У таборі дітей навчали відповідальності. На кожного у колективі , команді, групі покладались свої обов’язки і певна робота, яка була особистою відповідальністю кожної дитини. У подальшому це могло закріпитися у сталу рису характеру та допомагати дитині у досягненні цілей.

Особливістю табору «Дружба» було те, що він мав літній кінотеатр, який складався з операторської будки, зали глядачів та дерев’яної сцени. Діти розвивали творчі здібності: вчилися грати на різних музичних інструментах та співати, також організовували заходи та колективні концерти.

У літньому таборі «Дружба» діти також могли розвивати свої соціальні навички та самореалізовуватися. Вони вчились проявляти ініціативу та приймати рішення. Щоб зміцнити здоров’я у таборі було організоване якісне харчування. Продукти для харчування закуповувались без посередників.

Вихованці цього табору нині вже дорослі, але той етап життя назавжди закарбувався у пам’яті тих хто тут відпочивав. 

Що ж сталося?

В 2000-х роках втримати на плаву цей корабель було все складніше. Пробоїни у ньому було все важче латати. Як це не дивно, і нерідко відбувалося в нашій державі, причиною затоплення стали фінансові проблеми. На одному ентузіазмі далеко керівництво не змогло далеко поплисти і щоб хоч якось покрити борги майно розпродали, а на вхідній брамі красномовно висить замок, який вже давно проіржавів.  Про теплі спогади з дитинства нагадують хіба світлини і відео, яким вже немало років. А що ж стосується замка, сподіваємося колись його зріжуть і тут знову буде чути дитячий гомін і веселий сміх, звуки музики. Одним слово, що сюди знову повернеться життя.  

.,.,.,.