2 Червня 2023

Історія житомирянина, який працював на “Союзмультфільм” і творив “Буратіно”

Related

Медицина у Коростені: історія та становлення

Центральна міська лікарня стародавнього міста Коростень - це була...

Як лікували містян у Бердичеві – історія розвитку медицини в регіоні

Основні відомості про заснування першої лікарні у місті Бердичеві,...

Що робити, якщо загубився собака

Неприємність може статися з кожним власником тварини. Від втрати...

Житомир технологічний. Якими технологіями славиться регіон?

Сучасний світ вже аж ніяк не уявити без технологій,...

Share

Одним із найтепліших спогадів покоління 2000-х років є саме ті далекі та незрозумілі сучасному поколінню ранки та вечори, коли дітлахи України прокидались і лягали спати, ніби за графіком, адже малечу чекали незабутні десять-п’ятнадцять хвилин яскравих миттєвостей. Ці миттєвості назавжди закарбувалися в пам’яті тих, хто сам пережив і був свідком тих хвилин, проведених перед телевізором. Сучасним і прийдешнім поколінням не зрозуміти, як то, коли графік перегляду мультфільмів диктує не Smart телевізор, а програма передач на той чи інший канал. 

Вихідці з 2000-х з легкістю можуть уявити і згадати саме той легендарний напис “Союзмультфільм”, який відносив малечу тих часів в інший вимір, але навряд чи хто знав, що в тій студії працював виходець з Житомира, тож з ним ми й познайомимося дещо ближче. Більше розповість Я Житомирянин

Дмитро Наумович Бабиченко

Майже півтора століття тому, 17 травня 1901 року в древньому Житомирі народився хлопчик Дмитро, якому доля підготувала особливе місце в суспільстві – дарувати радість дітлахам. Перші роки життя промайнули в рідному місті, що тоді входило до складу Волинської губернії, з яким надалі юнак попрощався і поїхав шукати долі до столиці, а згодом й до інших міст. 

Де здобув середню освіту, архівні джерела не зазначають, натомість наступний етап навчання відбувався в Київській Академії пластичних мистецтв. Саме столиця й стала тим містом, яке подарувало Дмитрові перше робоче місце в житті. Тут юнак працював в місцевих газетах та журналах, а згодом, як це бувало нерідко, відправився до москви. Як би то сумно не було читати сучасному українцю, але тут Дмитро Наумович розпочав свій шлях дитячого мультиплікатора. 

Світ мультфільмів та анімації

Чи замислювався хтось, скільки часу йшло на створення відомих мультфільмів в часи СРСР?

На відміну від сучасності, коли комп’ютери виконують будь-які, навіть найскладніші, фантазії мультиплікаторів і зі швидкістю світла переносять ідею режисера на екрани телевізорів, то ще 50 років тому це було ціле мистецтво. На підготовку 12-хвилинної серії культового мультсеріалу “Ну постривай” витрачався приблизно один рік, майже стільки ж часу витрачав Уолт Дісней на перші серії легендарного Мікі Мауса. Саме таку нелегку, але водночас цікаву стежину обрав уродженець Житомира в сотнях кілометрів від рідного міста.

Дмитро Наумович починає працювати художником мультиплікації на “Союзкіно” та “Межрабпомфільм” та вже невдовзі талановитий співвітчизник творить в складі славнозвісного “Союзмультфільм”. Приємно, що фахівець став одним з провідних режисерів студії і виконував далеко не одну роль: від режисера до анімації та мультиплікації. На екваторі минулого століття з пера Дмитра в світ почали виходити перші мультфільми, які з часом ввійдуть до переліку золотої колекції вітчизняного телебачення. 

Вже незабаром перші відзнаки з різних фестивалів почали сипатися на мудру голову житомирянина звідусіль, а саме з Венеції, Мінська і багатьох інших не менш відомих міст світу. 

Певне, чи не найвідомішим творінням славетного мультиплікатора є казка Олексія Толстого, відома всім, як “Золотий ключик” та її герой Буратіно, що вийшла в світ 1959 року. 

Добре це чи ні, але саме в москві наш співвітчизник продовжував працювати до свого останнього дня і на Батьківщину не повертався, хоча про поодинокі візити можливо ніхто вже й не дізнається. 

З 1969 по 1975 роки працював в складі відомого в ті часи Творчого об’єднання “Екран”, а вже за 16 років, в 1991 році, знаходячись на чужині, Дмитро Наумович відійшов у вічність. По собі залишив чималу спадщину у вигляді своїх творінь, але найвагомішим досягненням талановитого українця є мільйони посмішок малюків у всьому світі. 

.,.,.,.