У губернському Житомирі, більш ніж 160 років тому, міським театром керував відомий польський письменник, громадський та політичний діяч Юзеф-Ігнацій Крашевський, який з першого погляду та назавжди закохався в українське Полісся.
Перебуваючи на посаді директора Житомирського театру, Юзеф Крашевський докладав максимум зусиль, аби піднести театральне мистецтво на щабель вище та скласти конкуренцію іншим театрам не тільки на території України, а й далеко за її межами. Втілити задумане Ю. Крашевському не вдалося, адже постійні конфлікти з місцевою знаттю, змусили громадського діяча покинути Житомир. Хоч Юзеф Крашевський і належав до польської шляхти, проте він активно виступав за права кріпаків та виступав проти панщини.
Відродити Польський театр у Житомирі вдалося лише у 2008 році. Завдяки ініціативі відомого артиста Житомирського обласного театру ім. І. Кочерги Миколи Варфоломєєва, поважній вчительці польської мови Йоланти-Урсули Платек та важливій підтримці тогочасного Генерального консула Польщі Томаша Яника. Я Житомирянин розповість більше.
Польські вистави на сцені Житомирського театру
У 1853 році Юзеф Крашевський разом з дружиною та чотирма дітьми оселився у Житомирі, який був основним осередком польського життя на Волині. Як зазначав сам Крашевський, це стало його місцем сили, адже наповнювало такою енергією, що давала сили творити прекрасні твори та робити добрі справи швидше та якісніше. За ті кілька років, які пан Юзеф прожив у Житомирі, він керував губернською гімназією, доброчинним товариством, дворянським клубом, який згодом перетворив на громадську читальню, статистичним комітетом, в якому він активно займався відродженням пам’яток архітектури і мистецтва та Житомирським театром.
На посаді директора театру Юзеф Крашевський завзято долучався до усіх процесів, починаючи від артистичного управління до пошиття театральних костюмів. Для нього було важливо створювати відмінну постановку, яка зацікавить глядачів з першого ж погляду. Особливу увагу приділяв постановкам, які транслювалися польською мовою аби підтримати польське мистецтво, не дати йому зійти зі сцени театральних підмостків. На посаду адміністративного директора театру пан Юзеф запросив свого товариша зі Львову, відомого театрального діяча Адама Міклашевського. Завдяки цій співпраці на сцені театру наполегливо грали п’єси польською мовою, проте згодом імперська влада змусила керівництво аби спектаклі проводилися і російською, і українською мовами.
Талановитий письменник, до того ж активно продовжував свою літературну діяльність. Для театру пан Юзеф зумисне написав кілька своїх п’єс – “Легше зіпсувати, ніж виправити” та “Стара історія”. У лютому 1857 року з шаленим успіхом пройшов спектакль “Портрет”, який був написаний та поставлений Юзефом Крашевським.
Внаслідок політичних перипетій, польську трупу ліквідували 1865 року. Проте важливо зазначити, що творча та організаційна діяльність Ю.І. Крашевського позитивно вплинула не лише на театральне життя міста, а й на розвиток культури загалом. Завдяки своїй різносторонній обдарованості та таланту пан Юзеф зумів вдихнути нове життя у стіни Житомирського театру та залишити свій вагомий внесок в цій історії.
Внесок житомирського аптекаря Гейнча у розвиток театральної культури міста
Кароль Август Гейнч народився в Житомирі, походив з родини військового лікаря та належав до шляхетного польського роду. Усе своє життя присвятив медичній справі, був власником аптеки на центральній площі міста, де наразі розташований обласний драматичний театр ім. І. Кочерги. І це зовсім не випадково, адже основною пристрастю у житті Кароля Гейнча був польський театр. Хоча варто відзначити, що аптекар відмінно володів українською мовою та навіть писав україномовні п’єси.
Тогочасна польська інтелігенція захоплювалася театральним життям, у 1841 році Кароль Гейнч для польського театру, який діяв у Житомирі, написав театральні п’єси “Витівки уланів” та “Тогочасна молодь”. Публіці сподобалися дані вистави, тому пан Кароль спробував писати і україномовні тексти для вистав, які стали особливо популярні, адже підкреслювали національний характер українців.
Поступово в польському театрі зазвучала українська мова. Першою історичною роботою Гейнча стала п’єса “Повернення запорожців з Трапезунда”, яка показала не лише буденне життя запорожців, а й була багатою на український фольклор. Кароль Гейнч уміло уникав полонізмів та використовував натомість народні афоризми. Згодом, коли на постійній основі почав функціонувати український театр, до його репертуару включили також і цю відому історичну п’єсу Кароля Гейнча. До речі, саме у цьому спектаклі вперше глядачі почули один з головних символів українців – національний гімн “Ще не вмерла Україна” на мелодію Михайла Вербицького.
Завдяки активній діяльності пана Кароля Гейнча, його драматичні роботи зміцнили та поєднали українсько-польські відносини на мистецькій арені в Житомирі. Позитивно вплинули на розвиток театральної культури міста та проклали шлях далі.
Відродження польського театру в XXI столітті
2008 рік став визначальним у житомирській театральній буденності, адже у місті відродили польське театральне мистецтво. Завдячуючи старанням режисера Польського театру Миколи Варфоломєєва та підтримки спілки поляків у Житомирській області, на сцені зіграли першу прем’єру “Балладина” за повістю засновника польського романтизму Юліуша Словацького. Перший спектакль, як і всі наступні, актори Польського театру грають на сцені Житомирської філармонії, яка крізь роки продовжує польські мистецькі традиції.
Польський театр не має власного приміщення, тому усі репетиції, організаційні зібрання та підготовка сценічного вбрання відбуваються у Польському Домі, що у Житомирі.
Крім того, інтенсивно працює театральна студія при місцевому костьолі, яка націлена розвивати і покращувати навички та театральний хист у талановитої житомирської молоді. З часом саме ці молоді люди продовжують грати у постановках Польського театру. З молодими починаючими акторами займаються вчителі з польської мови, а інші викладачі навчають акторської майстерності, вокалу та пластики.
Головні ж ролі у постановках виконують актори з обласного музично-драматичного театру ім. І. Кочерги.
“Одержима” Лесі Українки в репертуарі Польського театру
За всю свою сучасну історію існування Польського театру, його репертуар не просто поповнюється новими постановками, але й з роками стає якісніше, кожна прем’єра спектаклів збирає повні зали, глядачі завжди з оваціями зустрічають акторів.
Драма “Балладина”, “ Покажи світу мене”, “Перед лавкою ювеліра” – одні з кращих вистав, які представили місцеві автори Микола Варфоломєєв та Аркадій Жембицький.
“Перед лавкою ювеліра” – п’єса про кохання Іоанна Павла ІІ (Кароля Войтили), режисером вистави виступив народний артист України Григорій Артеменко. Згодом він зізнався, що це була мрія його життя – створити постановку про кохання за твором такої чистої та світлої душею людини. Актори відіграли бездоганно, адже п’єса була на польській мові, проте глядачі розуміли все без перекладу.
Комедійна п’єса Ю. Крашевського “Краще зіпсувати, ніж викинути” була представлена глядачам також мовою оригіналу. Музику для спектаклю написав польський композитор Анжей Воячек.
Талановитий режисер Микола Варфоломєєв уміло поєднує оригінальні твори польських письменників та майстерно вплітає українські елементи. В одній з вистав “Дзяди” Адама Міцкевича, режисер використав український музичний інструмент – бандуру. Після вистави глядачі з захватом подякували акторам та організаторам за неймовірні емоції.
Драматична поема Лесі Українки “Одержима” була перекладена літературною польською мовою та представлена на розсуд глядачам. До того ж режисер використав у музичному супроводі кельтську арфу, що неймовірно сподобалося публіці.
До щільного графіку акторів додаються гастролі до Києва, Львова, Вільнюса та дружньої Польщі. Неодноразово театральний колектив брав участь у Міжнародному фестивалі польських театрів, що проходить у Вільнюсі. Щоразу актори та режисер збирають лише схвальні відгуки, глядачів та журі вражає щира гра акторів та відмінна організація театрального процесу.
Важливо зазначити, що потрапити на прем’єрні покази та інші спектаклі можна абсолютно безкоштовно. Вхід вільний. Фінансову підтримку Польському театру надає Сенат Республіки Польщі та різні польські фундації.
