Організація культурного середовища та, зокрема, формування театрального життя повсякчас було одним з основних завдань, яке вимагало вирішення у суспільстві, адже містяни завжди були і є спраглими до культурного розвитку та освіченості. У свою чергу такі запити суспільства спровокували створення та поширення діяльності професійних театрів ще кілька століть тому.
Наразі обласні та районні центри в Україні відновлюють або продовжують роботу драматичних театрів та культурно-просвітницьких центрів. Варто наголосити, що в театральній історії Житомирщини є такі театри, які з часом були реорганізовані або повністю закриті. Проте українські діячі мистецтв акцентують увагу на тому, що ми маємо зберегти історію усіх театральних колективів на теренах нашої області, щоб підвищити рівень культурних осередків та зберегти їх для наступних поколінь. Я Житомирянин розповість більше.
Перші театральні трупи в Бердичеві
Театральне життя у провінційному місті Бердичеві має складний та буремний шлях становлення та розвитку. Більш ніж за 200-річну історію професійного театру місто протягом довгого часу не мало своєї постійної театральної трупи, адже не було в достатній кількості професійних артистів, хоча публіка все ж насолоджувалася спектаклями та виставами на сцені місцевого театру.
Спочатку це була дерев’яна будівля літнього театру, який був побудований за ініціативи власника пивзаводу Станіслава Чепа. Через кілька років його закрили у зв’язку з високим ризиком виникнення пожежі.
На початку ХХ століття місцевий підприємець Давид Шеренцис поблизу католицького храму, на одній з центральних вулиць міста, переобладнав приміщення катання на роликах в міський театр, який вміщував понад сімсот глядачів. Приміщення театру здавалося в оренду гастролючим акторам та артистам. Бердичівлян розважали тогочасні відомі люди – А. Дункан, О. Таїров, Л. Утьосов та інші.
Діяльність гастрольних театральних акторів та артистів під тиском радянської влади
Під час громадянської війни радянська влада використовувала будівлю театру для проведення мітингів та з’їздів партії. Влітку 1922 року на гастролі до Бердичева завітала відома трупа Саксаганського, яка представила публіці спектаклі – “Приятелі”, “Гандзя”, “Казка старого млина” та інші.
Наступні кілька років діяльність театру повністю регулювалася управлінням народної освіти, тобто кожен спектакль, музичний вечір або сеанс кіно мав отримати дозвіл зверху. Крім того у місті активно починають ширитися аматорські театри при виробництвах та підприємствах – І та ІІ державних шкіряних заводах, цукровому комбінаті.
Взимку 1924 року до Бердичева завітали артисти російської драми та представили публіці комедію “Весілля Фігаро, або шалений день” та спектакль “Пристрасть”.
Згодом, у квітні 1924 року бердичівляни насолоджувалися грою української трупи Київського театру ім. Лесі Українки. До уваги глядачів були представлені вистави – “Смерть” М. Строніна, “Мирондоліна”, “Вечорниці” Гольдоні, “Гандзя” І. Карпенка-Карого, “Циганка Аза” М. Старицького.
Бердичівський виконавчий комітет підготував спеціальний концерт дітям-безхатькам, які були залишені на вулиці. Для цього запросили трупу театру міста Києва – балетний тандем Лідії Івер та Нельсона, гумористів Борисова та Задольського, тенора Вікторова.
До провінційного міста на гастролі також завітав відомий театр Ленінграду “Криве дзеркало”, який презентував постановки Н. Євреїнова “Під владою Пана”, “Спляча красуня”, українську комедію “О – це заковика”. У виставах відіграли відомі артисти Н. Штернберг та С. Стрельська.
Широкого розголосу набули гастролі новоствореного єврейського державного театру з Києва “Кунст-Вінкл” з геніальним та неповторним королем сцени Рудольфом Заславським.
Наступні кілька років театр був зачинений на ремонт. По відновленню театральної діяльності до Бердичева продовжили приїздити на гастролі театральні трупи з різних міст та областей.
Першим відкрив театральну буденність Польський державний театр під керівництвом режисера Олександра Скібневського. Для глядачів артисти презентували виставу “Справа громадська”, музичну комедію “Помста”, драматичні п’єси “Рабан” та “Вулиця радості”. Дані театральні вистави були поставлені на польській мові, проте організатори заходу зробили максимально приємні умови для всіх глядачів, аби було зрозуміло, доступно та цікаво.
Репертуар Бердичівського театру в довоєнний та післявоєнний час
У стінах міського театру продовжують виступати гастрольні трупи. Влітку 1939 року до Бердичева приїздять обдаровані артисти мандрівної капели “Думка”, яка започаткувала свою діяльність ще у далекому 1920 році.
З початком воєнних дій, робота театру на цей час зупинилася. Як тільки місто залишили військові та відійшли далі на схід, то керівництво окупантів поступово відновило діяльність театру та інших культурно-освітніх закладів. До колективу театральної трупи українського театру входили артисти з Бердичева – Володимир Солтус, Надія Давидова, Осінський та інші.
Бердичівський театр розпочав свою діяльність в серпні 1941 року. Театральний хор Шиманівського з гімном “Ще не вмерла Україна” гордо ознаменував відкриття театру, режисером якого став П. Буйко. Відкрили театральний сезон п’єсою “На першій гулі” Васильченка та комедією “Кум-мірошник, або сатана в бочці” Дмитренка. Дана трупа відзначалася високим рівнем професіоналізму та користувалася популярність серед містян, маючи велике коло шанувальників.
Сучасні дні театральної трупи Бердичева
Вкрай незрозумілим рішенням радянської влади в 1959 році була ліквідація діяльності театру, а дану будівлю підпорядкували місцевому Будинку культури аж до початку буремних 90-х років. Це стало цілковитим провалом, адже приміщення колишнього театру використовували як кафетерії, нічний клуб та офіси приватних фірм.
У 1996 році будівлю передали районному Будинку культури аж по 2013 рік. Відтоді почався новий відлік театральної діяльності, бо вже у 2001 році стартувала нова програма Молодіжного театру-студії (теперішній Зразковий театральний гурток “Трамвайчик”) під керівництвом талановитої Валентини Ратушинської.
Завдяки її завзятості та любові до театру вдалося створити новий колектив талановитих артистів, де також беруть участь обдаровані представники з гуртка “Трамвайчик”. Цю традицію продовжують і далі, навчають молодь та прокладають разом шлях до великої сцени театру. Зокрема, 11 молодих артистів грають у відомій містичній драмі “Фріда” за романом Марини Гримич.
Повне оновлення та створення нової театральної трупи почалося в 2018 році. Керівник театру В. Бабич, головний режисер А. Сердюк (випускниця “Трамвайчика”), режисер В. Ратушинська зібрали у театральну трупу кращих акторів-аматорів, випускників гуртка “Трамвайчик”, інших артистів, які здобули фахову освіту. Крім того до співпраці долучили відомого художника-постановника Валерія Кулавіна.
Театральний колектив представив публіці прем’єри – музичну комедію Шолом-Алейхема “Крупний виграш або 200 тисяч”, виставу “Чоловік з Рангуна” та драму “Фріда”.
Варто зазначити, що деякі вистави залучають до 80-ти артистів, також долучаються колективи танцюристів, народні аматорські ансамблі пісні та танцю, духові оркестри.
До “Бердичівського театру на Європейській” на гастролі продовжують приїздити професійні та антрепризні театри, відомі артисти і музиканти з різних областей нашої України. Місцева публіка з захватом очікує на нові прем’єри, оновлені концертні програми та культурні вечори. Бердичівляни протягом усієї цієї буремної історії становлення театру завжди були міцним оплотом для збереження всіх театральних традицій, незважаючи на радянську цензуру, військові дії та період спаду. Вони зуміли не лише зберегти цей культурний осередок міста, а й гордо продовжують його історію.
