Якщо дуже уважно придивитися до біографій більшості видатних людей минулого століття, у них є одна спільна риса, яка в світлі подій 2020-х років ХХІ століття не викликала б схильні відгуки українців. 90 відсотків діячів минулого нерідко їхали працювати в одне і теж місце і назва йому росія. Чому так траплялося? Не нам судить і не час вже тим займатися. Герой нашої бесіди і за сумісництвом наш земляк обрав дещо інший шлях і кар’єрну стежину. Але цей добродій цікавий не лише цим аспектом, а й багатьма іншими. Далі на izhytomyryanyn.
Усанович Михайло Ілліч
Вчений, про якого відомо далеко не всім і від того не весело, народився в Житомирі в кінці ХІХ століття, а саме в 1894 році. Тут хлопчик провів свої перші роки, ходив набиратися знань у Житомирську гімназію, та на цьому дороги нашого міста і вченого розійшлися по різних боках.
По завершенні гімназії з золотою медаллю наш земляк їде до Києва і вступає до Університету Тараса Шевченка, який вдало закінчив у 1917 році.
Ще 12 років життя Михайла тривало на Батьківщині. За ці роки він встиг повчителювати в столиці пропрацював під керівництвом Вернадського у біогеохімічній лабораторії, а також керував хіміко-фармацевтичним заводом.
Розлука з Батьківщиною
Першим містом, де працював наш герой був Томськ і посада на кафедрі аналітичної і неорганічної хімії.
Наступним пунктом призначення був Узбекистан. Через 5 років після Томська вчений переїхав в Ташкент, де працював професором в Середньоазійському Університеті. Та через 9 років Михайло відправляється підкорювати найбільше місто Казахстану Алма-Ати. Казахський університет відкрив двері для нашого героя у 1944 році і саме тут на кафедрі фізичної хімії.
Через 2 роки Михайла було обрано членом-кореспондентом Академії наук Казахської РСР.
Пішов з життя 15 червня 1981 року в Казахстані і похований у місті Алмати.
Чим запам’ятався?
Для початку пройдемося по досягненнях та регаліях:
- Перший вчений у світі, який сформулював теорія основ і кислот
- Заслужений діяч науки КазРСР
- Академік вищої наукової установи АН Казахської РСР
Як і кожен вчений написав низку робіт і книг, які є актуальними і до сьогоднішнього дня.
Звісно ми могли б зараз добряче розписати всі праці з використанням всіх наукових термінів, з яких мало що було б зрозуміло пересічному читачеві, та обмежимося більш простими виразами.
Більшість робіт і дослідів Михайла Ілліча були направлені на вивчення властивостей розчинів. Працював над хімічними формулами кислот і основ, якими вчені і виробники користуються у ХХІ столітті. Доводив хімічні закони, складав нові рівняння розчинів щільності і в’язкості сполук. Переглядав вірність і справжність робіт вчених, що жили раніше і про одного з них поговоримо трішки детальніше.
Вільгельм Освальд
Балтійсько-німецький фізико-хімік, що жив і творив водночас з нашим земляком. Свого часу розробив закон розбавлення, якому було присвоєно ім’я цього вченого. Але настав день, коли руки і мудра голова Михайла Ілліча взялися за цей закон і в підсумку не залишили каменя на камені від нього. Простішими словами, житомирянин спростував, або довів помилковість застосування “Закону розведення Освальда”. Достеменно невідомо, чи той закон отримав ім’я вченого з Полісся, але сам факт не може не тішити.
Приємно усвідомлювати, що такі люди народилися на Житомирщині і колись ці люди так само щоранку мандрували вулицями нашого міста. З іншої сторони не так весело виглядає той факт, що сучасному населення міста невідомо про пана Михайла.
Можливо колись настане той день, що наш герой буде стояти в одному ряді з Сергієм Павловичем Корольовим, чого він безсумнівно заслуговує. Тож нумо вивчати наше коріння, яке з легкістю можна вважати могутнім.
