Наш край знайшов собі місце у багатьох творах різних творців культури. Зараз розглянемо як і на що наша земля надихала найвідомішого українського митця. Далі на izhytomyryanyn.
Волинська експедиція Шевченка
Тарас Григорович бував на Житомирщині як спеціаліст Археологічної комісії при Києвському університеті святого Володимира (нині це КНУ ім. Т.Г.Шевченка). 1846 року Шевченко отримав наказ від київського губернатора провести експедицію по Правобережній Україні для збору інформації та артефактів, а губернатори Поділля та Волині – накази про сприяння допомоги Шевченку, а місцеві архиєпископи – листи з проханнями надати комісії доступ до монастирів та храмів, які їм підпорядковувалися. Ці документи, аналогічно сучасному посвідченню журналіста, відкрили шлях до скарбів фольклору і матеріяльної культури. Із пакетами спецдокументів академік Шевченко отримав і гроші на відрядження. Того ж року Кобзар-дослідник вирушив у свою експедицію.
Шлях відрядження дослідника почався на теренах Київщини. Шевченко вперше прибув у Житомир – столицю Волинського губернаторства – 7 жовтня 1846 року. Тоді ж він зустрівся із місцевими губернатором і архиєпископом, аби передати адресовані їм пакети. “Журнал засідань Волинської духовної консисторії” має слід цих документів – на засіданні ухвалили виконати прохання київського губернатора Бібікова. У цій згадці фігурують згадки монастирів та храмів Житомирщини і Кременеччини, зокрема Почаївська Лавра. Отже, Шевченко в Житомирі отримав ключ від брам духовних скарбів Правобережжя України.
Цього разу Кобзар затримався в місті ненадовго – і рушив далі у Новоград-Волинський. Вдруге Шевченко прибув у Житомир в кінці жовтня того ж року – цього разу про його прибуття навіть писала регіональна газета “Волинські губернські відомості”. Цього разу він особисто знайомиться із другом свого товариша Мокрицького – житомирським поштмейстром Шаржинським. За посередництва художника, брата по alma mater Мокрицького Шевченко користувався послугами поштмейстра, адже подорожував поштовими. Будинок чиновника не зберігся – зараз на цьому місці кафе “Театральне”. Семен Шаржинський, хоч і був чиновником, цінував мистецтво та прагнув заводити знайомства серед відомих творців культури. Очевидно, що він зацікавився спілкування і з Тарасом Григоровичем. Житомир був останнім пунктом в осінній експедиції Шевченка.
Пам’ять Шевченка про край і краю про Шевченка
Землі Житомирщини справили враження на митця. Набуте натхнення та враження він вклав у свої твори: поему “Гайдамаки”, російськомовні повісті “Прогулка с удовольствием и не без морали” і “Варнаки” тощо. Історія краю вписана і в картинний доробок письменника – полотно “Смерть Олега, князя древлянського”, написана ще в Петербурзі.
В Житомирі вшанували пам’ять великого письменника, відкривши 1920 року Волинський державний театр ім. Т.Г. Шевченка, а 1927 року перейменували на його честь вулицю та встановили пам’ятник Шевченка.
