Кожне місто світу має свої відмінні від інших риси, які надають йому певного шарму, унікальності та впізнаваності серед містян або туристів. Це можуть бути памʼятники архітектури, будівлі, вулиці, люди й навіть звичайні предмети, побачивши які, ми впевнено говоримо: “Так, звісно, це ж Париж (або Київ, або Львів, або Житомир)”. Без цих речей місто втрачає своє внутрішнє “Я”, свою сутність. Важко уявити Нью-Йорк без статуї Свободи, Лондон без Біг-Бена, Львів без кави. Так само важко уявити і Житомир без “Голови Чацького”, Музею космонавтики, житомирських шкарпеток і парку барона де Шодуара. Далі на izhytomyryanyn.
Скеля “Голова Чацького”
Геологічна пам’ятка створена самою природою на лівому березі річки Тетерів вже не один рік притягує до себе туристів. Це одне з найпопулярніших місць житомирян і гостей міста особливо в теплу пору року, коли зі скелі відкриваються надзвичайні краєвиди. Свою назву скеля отримала завдяки схожості з силуетом людської голови. Існує кілька легенд стосовно виникнення Голови Чацького. Згідно з першою версією, козак Чацький, тікаючи від поляків, стрибнув зі скелі в річку разом із конем, щоб уникнути полону. За другою легендою, бідняк Чацький мав вродливу доньку, яку вподобав багатий вельможа і щоб захистити дівчину, батько зійшовся в бою із супротивником, але впав зі скелі та загинув. Але, найімовірніше, скелю було названо на честь польського історика Тадеуша Чацького, який на початку ХІХ століття відкривав навчальні заклади на Волині. Саме він був засновником відомого Кременецького ліцею, на базі якого згодом виникли Національний університет ім. Шевченка в Києві та Житомирський державний університет ім. Івана Франка. Між іншим, форма скелі дійсно нагадує портрет Тадеуша Чацького в профіль високим лобом і прямим носом.
Голова Чацького – це цікава геологічна пам’ятка, що отримала статус державного значення у 1967 році. Найкращий вид на неї відкривається із Монументу слави або безпосередньо з річки Тетерів, що можливо зробити взявши в оренду катер, катамаран або весловий човен.
Житомирські шкарпетки
Мабуть, у кожного українця, в тій чи іншій мірі, Житомир асоціюється із шкарпетками. Чому ж так? Першочергово це заслуга Житомирської панчішної фабрики, яка своєю продукцією забезпечувала всю країну ще з часів СРСР.
Фабрика була створена у 1935 році на базі шпилько-колодкової фабрики в рамках індустріалізації УРСР. Під час Другої світової війни підприємство зазнало відчутних руйнувань і відновило роботу аж у 1945 році. На початку 1950-х років його модернізували та оснастили новим обладнанням, так що після оновлення панчішна фабрика стала одним із найбільших підприємств Житомира. З 1969 року фабрика називалась як “Комсомолка”, а після розпаду СРСР у 1992 році, її було приватизовано і названо “Житомирська панчішна фабрика “Україна”, пізніше ПрАТ “Екотекстиль”.
За рахунок високої якості та відносно недорогих цін, продукція “Чулочки”, як називали фабрику житомиряни, мала великий попит по всій країні. Підприємство виробляло понад 180 видів найменувань товару, серед яких найпопулярнішими були, звісно, чоловічі шкарпетки, а також панчохи та напівпанчохи з бавовняної, лляної, віскозної пряжі та жіночі колготи. На 2009 рік кількість працівників підприємства налічувала 1060 осіб. Панчішна фабрика стала брендом міста, адже тут можна було купити житомирські шкарпетки, в першу чергу, оптом від виробника, чим активно користувалися інтернет-магазини як в Україні, так і за її межами. Виробництво продукції здійснювалось під торговою маркою “Легка хода”.
Важкі періоди для підприємства почались у 2020 році із запровадженням локдауна й карантинних обмежень – у супермаркетах навіть було заборонено продавати продукцію аналогічну тій, що виробляла панчішна фабрика. У 2021 році штат підприємства скоротився до 200 осіб, воно функціонувало на мінімальних потужностях, знизивши експорт до 5%. Власниками було прийнято рішення про продаж будівель і території, що вони й зробили весною 2021 року. За інформацією ЗМІ територію панчішної фабрики викупили під побудову будівельного гіпермаркету “Епіцентр” та житлового комплексу. На жаль, на такій сумній ноті й поринула в минуле ціла 86-річна епоха виробництва житомирських шкарпеток.
Музей космонавтики імені Корольова
Подія народження в Житомирі вченого-конструктора космічних кораблів Сергія Корольова не могла пройти безслідно і не залишити у місті вагому пам’ятку цій видатній людині. Тому поруч із будинком де народився Корольов (з 1970 року меморіальний будинок-музей) у 1987 році було відкрито Музей космонавтики та названо на його честь. У музеї представлена унікальна колекція зразків космічної техніки, обладнання, одягу космонавтів, а також документи та фотографії, що стосуються космічної тематики. 8 серпня 2020 року музею був наданий статус національного. Поряд із будівлею музею встановлені ракети: прототип ракети Р-5, що була першим радянським ракетним носієм ядерного заряду та ракета Р-12 – перша розроблена в Дніпрі з двигуном на висококиплячих компонентах.
У самому центрі музею розміщено невеликий басейн з водою посеред якого знаходиться Біблія. Вода символізує життя, а Біблія – мудрість. У музеї також представлені експонати з різних космічних програм запуску пілотованих космічних кораблів і супутників, що розроблялись Сергієм Корольовим. Наприклад, програма з вивчення Місяця представлена макетами апаратів “Луна-3” і “Луна-9” (сфотографували зворотний бік Місяця і висадились на об’єкті відповідно), місячним ґрунтом і копією вимпела, який був доставлений апаратом “Луна-2” на Місяць. Програма вивчення Венери дає можливість оглянути макети “Венери-7” – першого космічного апарату, що сів на поверхню іншої планети та апарату “Вега”, який у 1985 році здійснив м’яку посадку на Венеру й передавав сигнал 56 хв. Особливою популярністю користується і повнорозмірний макет спускного апарату корабля “Восток”, на якому літав Юрій Гагарін, космічний корабель “Союз”, орбітальний відсік корабля “Союз” і супутник “Ореол-3”.
Національний музей космонавтики в Житомирі чекає на всіх охочих кожен день, крім понеділка.
Шодуарівський парк
Один зі своєрідних символів Житомира та найпопулярніше місце відпочинку містян і гостей міста був створений на початку ХХ століття бароном Іваном Максиміліановичем де Шодуаром – відомим меценатом і дослідником. Займає площу у 36 гектарів. Раніше на території парку стояв палац барона, була велика кількість унікальних дерев і скульптур. Але за радянської влади палац зруйнували, а зі скульптур залишилась лише статуя богині Артеміди.
У 1950-х роках минулого століття за проєктом головного архітектора міста при вході до парку побудували колонаду, перед якою є каскадний фонтан. Але найбільшою родзинкою парку є пішохідний підвісний міст, споруджений на початку 1980-х років, який з’єднує два береги річки Тетерів. Його довжина близько 300 метрів, а висота понад 40, що робить міст одним із найвищих в Україні.
У 1964 році парк отримав статус пам’ятки садово-паркового мистецтва місцевого значення. У 2020 році почалася реконструкція житомирської набережної, що розташована у парку де Шодуара. З новим пішохідним покриття тут встановили зручні лавки, сучасні ліхтарі та ігровий дитячий майданчик.