“Борітеся – поборете, Вам Бог допомагає!
І мене в сім’ї великій, в сім’ї вольній, новій, не забудьте пом’янути незлим тихим словом”
Немає в Україні такої людини, яка не чула цих рядків із відомих творів, величного сина української нації Тараса Григоровича Шевченка. Та що там в Україні, а й далеко за її межами. Найвідоміший пророк нашої Батьківщини, адже передбачив події далеко на сотні років. І чим далі, тим більше ми переконуємося у пророчій силі нашого митця. Чого лише варті рядки із поеми “Катерина”: “Кохайтеся чорноброві та не з москалями”. Далі на izhytomyryanyn.
В скрутні часи своєї історії, все частіше наш народ згадує крилаті вирази українського сина, яких і не перелічиш. Гордість, шана, достойність, та багато інших синонімічних слів можна згадати, коли на думці Тарас Шевченко.
Біографія
Народився 9 березня 1814 року в селищі Моринці, Київської губернії. До появи Тараса Григоровича, в сім’ї вже були двоє дітей, а саме Катерина і Микита. За легендами, дід і прадід Тараса, по лінії батька, мали козацьке коріння. А ось батьки матері були переселенцями з Прикарпаття. Велика частина дитинства Тараса пройшла на Черкащині, а саме в селі Керелівка. В 11 років втратив матір, яка пішла з життя, натомість з часом батько одружився вдруге. У другої жінки, на той час, вже було троє дітей. Життя складалося нелегко і через злидні, в юному віці був змушений піти у найми. Вже з дитинства Тараса тягнуло до творчості. Всебічно розвивався у цьому напрямі. Часто переходив від одного хазяїна до іншого. Був випадок фізичної розправи з Тарасом, коли його вночі застали за малюванням козака Платова, після чого йому добряче дісталося. М’яко кажучи було важко виживати у тогочасному світі людині, яка всюди бачила несправедливість і знущання. Через рядки своїх творів Шевченко розповідав народу всю правду. Розправа і тут його знайшла, та у віці 33 років потрапив за грати у Петербурзі, де і написав поему “В казематі”. А за 6 років до того нога великого пророка ступила на житомирську землю.
Кодня
Трошки більше ніж в десятку кілометрів від Житомира розкинулося неймовірної краси село з прекрасною природою, мальовничими краєвидами, стрімкою рікою і високими пагорбами. Де як не тут, творчій людині шукати музу і натхнення. Подих вітру і спів пташок спонукають писати рядки віршів. Так, у 1841 році митець приїздив сюди не лише провести час серед всієї цієї краси, а щоб подарувати світові і нашій нації, щось більше ніж просто поему, а творче надбання українського народу. Саме в цьому селищі Тарас Григорович написав один із найкращих своїх творів – “Гайдамаки”.
“Все йде, все минає і краю немає!“. Впевнені, всі чули ці рядки.
В цих краях, письменник не лише писав свою поему. Тут Шевченко відвідував могили тих, хто пішов проти системи заради своєї свободи. Передували написанню поеми довгі пошуки інформації для початку роботи, а саме пошук документів, історичних фактів для достеменності майбутніх рядків твору. В цій поемі описані події повстань народу проти соціалістичного уряду, проти несправедливості і соціального гніту. До нині, в центрі села знаходиться пам’ятник Тарасу Григоровичу, до якого часто навідуються туристи просто звичайний люд.
Приємно, що поліська земля стала частиною життя величного митця і найкращого сина України. Мешканці селища дуже пишаються тим, що вони проживають в селі Кодня.
Серце Тараса Шевченка перестало битися наступного дня після його дня народження, 10 березня 1861 року. В Україні немає міста, в якому б не було вулиці названої в честь поета. Він того безумовно заслужив, щоб його ім’я передавалося з покоління у покоління, із вуст в уста. По всій країні встановлені пам’ятники і меморіальні дошки. Пам’ятаємо пророчі слова кобзаря: “в сім’ї вольній, новій”. Скоро буде Україна, нова і вільна.