Що може бути ціннішим в світі ніж життя людини? Напевне нічого, але історично так склалося, що не всі світові диктатори того не розуміють, та дехто за своє життя бореться не в дорослому віці, а лишень з’явившись на світ. Одним із таких є хлопчик з Житомира Богдан і не лише він, які вижили завдяки герою нашої бесіди. Тож сьогодні ми повернемося до Житомира на початку 2000-х і згадаємо чоловіка, якого не інакше, як янгол, не назвеш. Далі на izhytomyryanyn.
Житомирський обласний перинатальний центр
Житомир, середина ХХ століття, район Богунія, на мапі міста з’явилося пологове відділення, в стінах якого народилися мільйони українців і українок. Попри те, що в нашому місті офіційно існувало не одне таке відділення, та стереотипно більшість містян, і не лише, віддавали перевагу народити своє немовля саме тут.
В 2007 році в стінах центру сталася подія, яка перевернула кругозір більшості лікарів світу і змусила всю Україну захоплюватися нашим героєм, на ім’я Сергій Лапоног.
«Гордість країни»
Офіційно, посада лікаря зазначалася, як завідувач відділення реанімації новонароджених, але вірні синоніми до цієї особистості можна підшукувати довго.
24 сантиметри зросту і 490 грамів ваги, самі такими невтішними були параметри новонародженого хлопчика, на ім’я Богдан Черній, що з’явився на світ 13 лютого 2007 року. Скептицизму в оточенні, щодо майбутнього малечі було в надлишку, та цієї думки не притримувалися ті, хто зробив неможливе на чолі з лікарем.
Малюк з’явився на світ значно раніше терміну і команда лікарів цілодобово боролися за життя немовляти, яке в повному сенсі слова вміщалося в долоні, а сам лікар майже рік, вдень і вночі був повноцінним охоронцем хлопчика і майже не полишав Богдана. Разом з колегами однодумцями, завдяки дбайливості лікарів вдалося досягти неможливого і хлопчик набрав вагу понад 2 кілограми та отримав шанс на повноцінне життя.
Ця історія не залишилася без уваги суспільства і благодійних організацій. Через рік цю історію дізналася вся країна, а очільнику відділення 14 березня 2008 аплодувала вся концертна зала імені Івана Франка, а згодом і телеглядачі біля екранів ледь стримували сльози.
Щорічна премія “Гордість країни”, яка того року вручалася вп’яте визнала нашого земляка переможцем у номінації “Лікар року”.
Відверто кажучи наш герой не визнав себе єдиним тріумфатором у тій історії і вважав всіх причетних лікарів до того переможцями. Зазначимо, що перинатальний центр не був залишений без фінансової винагороди і найближчим часом містяни спостерігали, як зовні змінився центр, а майбутні породіллі відмічали європейські технології і умови при народженні малюків.
Офіційним анти рекордсменом до Богданчика був хлопчик, що народився в росії невдовзі до появи нашого козака і його вага сягала близько 540 грамів. Як склалася там історія, достеменно невідомо, та її фінал здогадатися неважко.
В 2020-му році Сергій Лапоног з колегами пережив дежавю, щоправда, хлопчик В’ячеслав мав вагу 750 грамів і 32 сантиметри зросту, але фінал цієї історії був ідентичним попередньої. Понад два місяці, а саме 73 доби малюк пробув в реанімації і очевидно, що за 13 років колектив центру не лише не розгубив свою дбайливість і чуттєвість, а й підняв свої професійні навички на нові щаблі. Звісно, що все відбувалося під чітким контролем Сергія Лапонога, яким ми маємо пишатися і хоча б мінімально знати про таку видатну особистість з нашого міста.
Завдяки професійності лікаря на світ з’являються не просто здорові діти, а майбутнє нашої нації, яким і потрібно буде будувати нову державу, а найголовніше в цій історії, що майбутні козаки і козачки народжуються завдяки доброму серцю не лише пана Сергія, а й всіх хто його оточує.
