8 Лютого 2023

Житомирянин, що грав за “Динамо”

Related

Без минулого не буває майбутнього – виставка ручного килимарства у Житомирі

У стінах Житомирського фахового коледжу культури і мистецтв ім....

Втекла від війни з Маріуполя до Житомира

Українська земля споконвіку славилася своєю гостинністю, щирістю, добрими і...

Як Житомир боровся з COVID 19

Як би не було сумно констатувати, та в історії...

Дитячий табір Житомирщини «Орлятко». Як ми втратили легенду

Хоч раз в житті відвідати дитячий табір, означає залишити...

Share

“Динамо” Київ, мільйони хлопчиків України і колишнього радянського союзу граючи у дворі в футбол потайки мріють, що колись вони одягнуть футболку біло-синіх. Безсумнівно, що саме кияни були, є і будуть кумирами багатьох юнаків, як найтитулованіший клуб держави. Для більшої частини хлопчаків мрія так і залишається мрією, а до когось доля буває більш схильною і перетворює мрію у реальність. Таким став наш земляк, який не свого часу одягнув футболку киян, хоча й не так довго він її носив, як можливо того бажав, але все ж то з ним сталося. Далі на izhytomyryanyn.

Микола Миколайович Батюта

Майбутній футболіст, тренер, рефері і функціонер народився в Житомирі восени 10 вересня 1951 року. 

Не дивно, що дитячі і юні роки промайнули в рідному місті, де і здобув освіту.

Забігаючи далеко наперед повідомимо приємний факт з життя Миколи Миколайовича, що полягає в відданості рідному краю, навіть попри те, що життєва стежина привела півзахисника до столиці і омріяної літери «Д» на біло-синій футболці.

Перші кроки у професійному спорті зробив у достатньо юному віці 18 років в складі житомирського «Автомобіліста», який в майбутньому став «Поліссям», адже клуб періодично змінював свою назву. Щоправда, особливо вдалим той сезон не назвеш, та певне розраховувати новачку на шалений старт у такому віці не приходиться. Та навіть цей проміжок часу не залишився непоміченим селекціонерами київського гранда. 

До складу киян Микола приєднався в 19 років, але й там шалена конкуренція змусила керівництво клубу на чолі з легендарним тренером Віктором Масловим перевести Миколу до дублюючого складу. Там справи пішли дещо краще і наш земляк двічі залишав автограф у рамці воріт суперників. Наступний сезон футболіст розпочав у складі дублю киян, але невдовзі був вимушений повернутися до Житомира і відіграв у старому новому клубі всього 5 матчів. 

Справи у Житомирі залишали бажати кращого і наш земляк перебирається до росії у «Спартак» із міста Йошкар-Ола. Після 19 матчів проведених у складі даного колективу у віці 22 років пакує валізи і знову повертається до житомирського «Автомобіліста», де отримує ігрову практику відтинком у 8 років. Даний період у житті футболіста підкреслює те, що Микола отримавши порцію досвіду вже став повноцінним елементом механізму колективу з рідного міста. Саме в рідному місті зі здобутком у 342 матчі і 40  забитими м’ячами завершує стежину гравця, якою безсумнівно варто пишатися.

Поза межами поля

Як це буває достатньо нерідко, футболіст по завершенні кар’єри прокладає шлях до вершини тренерського олімпу.  Микола Миколайович не став винятком із правил і вже через 2 роки після завершення кар’єри футболіста розпочав шлях з посади начальника місцевого клубу «Спартак». 

Через рік після розвалу радянського союзу наш герой очолює рідний клуб з Житомира «Хімік» і паралельно виконує функції начальника колективу, та все це тривало всього 1 рік. Але на цьому амбіції Миколи Миколайовича не були достатньою мірою задоволені. На території Житомирщини того часу офіційно діяли клуби ветеранів футболу, один з яких з рідного міста і очолив епохальний футболіст. 

Паралельно з діяльністю тренера клубу ветеранів і житомирського «Хіміка» попри вік встиг спробувати себе в арбітражній діяльності. Зазначимо, що на цій ниві йому вдалося досягти чималих показників у вигляді 89 матчів, де 46 відбулися в статусі головного арбітра, а всі інші на позиції бокового рефері. 

Містяни і всі наближені особистості до спорту Житомира зазначають, що Миколу Миколайовича в  останні роки життя неймовірно часто можна було спостерігати на трибунах місцевих стадіонів. 

Кілька місяців не дожив Микола Миколайович до свого 70 річного ювілею і взимку 2021 року серце видатного житомирянина зупинилося. 

В пам’яті містян Микола залишив слід людини, яка була віддана спорту і рідному місту, адже левову частку свого шляху провів саме в Житомирі, попри те, що захищав кольори столичного клубу і колективу з росії. 

Сподіваємося, що майбутні спортивні сторінки ще подарують нам таких особистостей, як Микола Батюта, як мінімум хочеться на то сподіватися.

.,.,.,.