Геологія – складна фундаментальна галузь науки, яка охоплює багато інших наук і розділів. Вперше цей термін використав норвезький природознавець Ешольт у 1657 році. Дана наука вивчає склад, структуру та фізичні властивості земних порід і матеріалів, а також процесів за допомогою яких вони формуються і зазнають змін. Геологія важлива для видобутку корисних копалин, для дослідження небезпечних природних явищ і катаклізмів та пом’якшення їх наслідків. Наука дає розуміння і про формування кліматичних умов на планеті, їх історичні зміни та довкілля в цілому. Підсумовуючи все вищесказане, можна зробити висновок, що професія геолога дуже різностороння, цікава, місцями небезпечна, потребує уважності, логічного мислення та емоційної стійкості. Всіма цими якостями володів уродженець Житомирщини Володимир Бондарчук. Далі на izhytomyryanyn.
Життєпис
Володимир Гаврилович Бондарчук народився 29 липня 1905 року в селі Дениші Житомирського району Волинської губернії. Вищу освіту здобув у 1924 році у Волинському інституті народної освіти в Житомирі (зараз Житомирський державний університет ім. Івана Франка). Потім був направлений аспірантом до Київського науково-дослідного геологічного інституту за спеціальністю “Палеонтологія і стратиграфія”. Після закінчення аспірантури захистив дисертацію та отримав звання наукового співробітника. З 1933 року працював в Українському геологорозвідувальному управлінні та одночасно із 1930 року був доцентом Київського гірничого інституту. В управлінні обіймав такі посади, як головний геолог, начальник геолого-зйомочних партій і завідувач сектора геологічних карт.
У 1938 році Володимира Бондарчука заарештували органи НКВС і пред’явили обвинувачення в причетності до контрреволюційної організації. Проте, через відсутність вагомих доказів звільнили через кілька місяців. У цьому ж році він перейшов до Інституту геологічних наук АН УРСР і захистив дисертацію “Четвертинні відкладення УРСР”. У 1941 він став проректором Київського університету (зараз імені Тараса Шевченка) з навчальної роботи, потім ректором. Однак свої обов’язки він виконував лише кілька місяців, оскільки через Другу світову війну університет з Києва був евакуйований до Харкова. На посаді професора впродовж трьох років проводив наукову роботу в Інституті геології Узбецького філіалу Академії наук СРСР.
8 серпня 1951 року призначений заступником Голови Ради Міністрів УРСР. Помер науковець 27 лютого 1993 року в Києві, похований на Байковому кладовищі.
Досягнення в науці
Український геолог опублікував понад 120 наукових праць, серед яких підручники та монографії присвячені геології, тектоніці, геоморфології, а також теоретичним питанням екології УРСР. Володимира Бондарчука вважають основоположником нового теоретичного напрямку – текторогенії та вчення про тектоносферу, що висвітлює процес тектонічного розвитку нашої планети. Значна частина його досліджень стосувалась саме рельєфу України: праці із глибинної геології Дніпровсько-Донецької й Причорноморської впадин, Кримських гір та Карпат. Бондарчук автор першого підручника з загальної геології, що був виданий українською мовою.
Нагороджений двома орденами Трудового Червоного Прапора у 1948 та 1971 роках, орденами Жовтневої Революції та Дружби народів. Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки за працю “Стратиграфія УРСР” (1976 рік). Заслужений діяч науки УРСР з 1970 року. У селі Дениші, де народився вчений, названо ліцей на його честь та створено Меморіально-мінералогічний музей імені В. Г. Бондарчука. У Києві на вулиці Скоропадського, де він жив з 1944 по 1993 роки, встановлену гранітну меморіальну дошку.