З приходом холодів та морозів побільшало клопоту для тих, хто живе просто неба. Знайти собі тепле місце – справа не з легких.
Саме для них у місті днями відкрився перший пункт обігріву. Він працює на базі міського закладу для бездомних по провулку першому Іподромному, 15а. Тут можна отримати теплий одяг, скуштувати гарячої їжі та зігрітися теплими напоями, пише izhytomyryanyn.com.
Бездомних побільшало, потрібна допомога харчами та засобами гігієни
Керівник центру обліку бездомних громадян Геннадій Баньковський повідомляє, що з початком грудня клієнтів центру побільшало на чверть. Є ті, які живуть тут з осені, а є такі, що приходять тільки погрітися та поїсти.
Засновник закладу для бездомних Владислав Паламарчук розповів, що зараз потребують допомоги у харчах, одязі, засобах для обігріву. Хто чим може: консервацією, дровами, теплим одягом та взуттям, медикаментами, засобами гігієни. Найбільша потреба у продуктах та засобах особистого догляду. Допомога приймається за адресою: Житомир, провул. перший Іпотромний, 15а. Попередньо можна зв’язатися за телефонами 093-264-65-46, 098-398-34-87.
Будні жителів притулку для бездомних
Центр обліку для бездомних громадян, які опинилися у складних життєвих обставинах вперше відкрив двері для користувачів послуг наприкінці 2015 року. З того часу стіни закладу ніколи не були порожніми. Лише за минулий 2020 рік послугами притулку скористалися більше 600 осіб.
Центр фінансується з міського бюджету, але це кошти переважно на утримання персоналу. На функціонування закладу залучають інвестиції із зовнішнього середовища: благодійні внески, допомога волонтерів, громадських організацій, меценатів, гуманітарна допомога від жителів міста та області.
Станом на 20 грудня у центрі проживають 42 особи. У всіх долі різні, аде спільне одне – відсутність власного даху над головою. Когось вижили із житла. Хтось перебував у місцях позбавлення волі та після звільнення не має куди йти. У когось житло забрало стихійне лихо чи пожежа. Хтось втратив житло через борги за комунальні послуги. Хтось продав після втрати роботи…
Тут люди знаходять тимчасовий притулок. Мають змогу почати нове життя: підлікуватись, знайти роботу, назбирати коштів на оренду житла.
Найчастіше люди потрапляють у подібні притулки з лікарні.
Працівники закладу тісно співпрацюють з медичними установами та поліцейськими підрозділами.
У пункті обігріву, що облаштований на базі закладу, люди так само мають можливість зігрітись. Передусім потребують тепла у ставленні. Гарне слово, кружка теплого чаю та порція гарячого супу – коли ти розумієш, що не один, коли відчуваєш підтримку, жодні морози не страшні.
Будні Центру соціальних послуг
Для одиноких молодих людей (до 35 років) та сімейних громадян, які опинились у складному становищі: без житла, грошей, без засобів до існування так само у Житомирі існує заклад, що тимчасово забезпечує притулком таких осіб. Він працює за адресою вул. Тараса Бульби-Боровця, 34.
Найчастіше сюди потрапляють мами з дітьми. Через конфлікти в сім’ї, недовіру близьких, через обман та шахрайство, насилля, втрату життєвих орієнтирів, роботи, майна.
Перебуваючи в центрі, люди отримують допомогу соціального педагога, юрисконсульта, психолога. Час перебування в центрі обмежений – до 90 днів, але, за наявності бажання, його цілком достатньо для налагодження власних життєвих процесів.
Взимку тут так само збільшується кількість отримувачів послуг.
Хто вони, люди, що опинилися на вулиці
Проблема безхатьків трохи призабута. Вона перестала бути “модною”, як колись. Та пандемія коронавірусу повертає нас обличчям до забутого. За часів пандемії кількість бездомних зростає. Це зумовлено тим, що закриваються малі підприємства та пункти прийому вторинної сировини. Громадяни, які мали низькі та нестабільні зарплати опинилися без засобів до існування.
Бездомними вони стають з різних причин, про які вголос часто не хочуть говорити.
Олена Давидюк, завідувачка відділу проблем соціальної безпеки при Міністерстві соціальної політики України розповідає Укрінформу, що зростаюча статистика бездомності – невгамовно болюча соціальна та політична криза, яку ми спостерігаємо останні двадцять років. Вона призводить до створення прошарків людей, які перебувають у стані “соціально-економічного, громадянсько-правового та побутового лиха”.
В Житомирі соціальний захист громадян без житла здійснюється відповідно до Закону “Про основи соціального захисту бездомних осіб та безпритульних дітей”. Він визначає права та обов’язки але, на жаль, не містить жодних ініціатив щодо забезпечення соціальним житлом бездомних. В цілому по Україні відсутні такі програми.
Експерт з питань соціальної політики Андрій Павловський зазначає, що серед безпритульних є такі, котрим подобається життя на вулиці, але вони в меншості. Загалом ці люди потребують соціального захисту і підтримки. Та залишаються нікому не потрібними.
Безпритульність – проблема соціальна
У шаленому ритмі життя, у робочих буднях, у пошуках ялинкових прикрас та розваг, ми часто не помічаємо тих, хто поряд. Ми пробігаємо повз людей, які потребують нашої уваги. Не реагуючи. Бувають моменти, коли просто потрібно зупинитись і озирнутись навколо. Можливо, для цього створені такі прекрасні свята, як Новий рік, Різдво, Великдень… Можливо, це саме той час, коли потрібно задуматися над сенсом прожитого, переглянути орієнтири, проаналізувати і обрати тактику поведінки на майбутнє. Можливо, саме хтось з нас волею, чи не волею дав поштовх обставинам, що спонукали людей звертатись у притулки та пункти обігріву.
Юрист Інституту прокуратури при Національному університеті Я. Мудрого О. Рибалов писав, що безпритульність – це не злочин, не вада і не порок, це проблема соціального характеру.
