Музей пожежної охорони знаходиться за адресою: вулиця Святослава Ріхтера, 33. Жителі Житомира і гості міста мають ознайомитися з цієї незвичайною пам’яткою історії. Далі на zhytomyryanyn.
Історія
У 1804 році, коли Житомир мав офіційний статус центру Волинської губернії, місто лише почало набувати рис, які притаманні цьому високому званню. Але адміністративну владу турбували пожежі. В місті, на той час була відсутня водопровідна система, а будівлі були дерев’яні. Саме тому язики полум’я знищували цілі квартали за декілька годин. Уся стара частина Житомира була знищена пожежею в 1781 році, а в 1802 була повністю знищена вогнем стародавня фортеця.
30 червня 1872 року було винесене питання про створення пожежної служби в Житомирі. І через декілька років на березі річки Тетерів було організовано першу пожежну команду, в її складі було біля півсотні людей. На жаль, очікуваних результатів це не принесло, через те, що не було достатнього фінансування та елементарних засобів для того, щоб загасити пожежу, централізоване водопостачання також було відсутнє.
Лише у 1894 році почалася справжня робота по організації пожежної служби в місті. Адже був схвалений проєкт будівництва першої гілки водопроводу, а він мав бути оснащений гідрантами. А вже наступного року було прийнято рішення розділити гілку водопроводу на два підрозділи. Перший базувався у маєтку брандмейстера Злоторовича по вулиці Іларіоновій (нині Михайла Грушевського), а другий — по вулиці Базарній (зараз — Святослава Ріхтера).
Осередком служби порятунку став підрозділ, який був розташований по вулиці Базарній. В 1895 році була збудована кам’яна спостережна вежа з дерев’яною прибудовою для кінних водовозів. В каланчі постійно чергували бригади швидкого реагування.
Третій підрозділ був організований в кінці 19 століття на Мальованці, біля правого берега річки Кам’янки. Також в місті проводили активну роботу добровольчі батальйони борців з вогнем.
Становлення пожежної охорони
У 1898 році було завершено будівництво водоканалу, а також запуск його в експлуатацію. Спостережний пункт був розміщений на вершині водонапірної вежі, там установили сигнальний прожектор, який сповіщав містян про червону загрозу. Житомирянам під час пожежі заборонялося користуватися водопроводом для того, щоб у трубах зберігався тиск. Пожежні крани стали основним засобом боротьби проти полум’я.
На початку 20 століття пожежна служба була вдосконалена, це сталося завдяки соціальному і економічному розвитку міста. Але ще правий берег Кам’янки не зазнав благ цивілізації. Саме тому в 1911 році полум’я зруйнувало не тільки дерев’яну забудову цього району міста, але й пожежну частину.
До початку Другої світової пожежна служба збільшувала чисельність, вдосконалювалася. Але бойові дії звели все нанівець… У післявоєнні роки комунальне підприємство активно відновлювалося. У 1946 всі три гідранти були приведені до ладу.
А в 1991 році пожежна служба була реформована, увійшла до складу Державної служби з надзвичайних ситуацій.
Музей пожежної охорони був відкритий 17 вересня 2010 року на території пожежної частини №2. Він став символом становлення Житомира на шляху прогресу і цивілізації.