Футбол-король спорту і саме тут вирують справжні спортивні емоції. Інколи нервова напруга досягає таких вершин, що контролювати її неможливо. Нерідко самі футболісти вчиняють те, що потім не можуть пояснити згодом. Якщо ще вчинки самих гравців можна виправдати, то самі тренери також зловживають викидом емоцій, як на суддів та і на представників суперника. Та це напевно і є один із елементів шоу, яке так подобається вболівальнику. Далі на izhytomyryanyn.
Та хто б що не казав, а у футболі головна рушійна сила завжди називалася “12 гравець”, всім більш відомий , як вболівальник. Саме фанати завжди надихають футболістів віддавати всі сили на полі. Без них важко уявити всю велич футболу, адже в часи пандемії весь футбольний світ особливо відчув, що таке, коли на трибунах відсутні ті люди які своїми криками і піснями весь матч підігрівають атмосферу в футбольній чаші до шалених температур. Та скільки б не було плюсів і позитивних сторін в цих людях, все ж є один мінус. Ці люди майже ніколи не понесуть покарання за свої неправомірні дії на стадіоні. Якщо багатотисячна торсида забуває про слово “контроль”, надалі може відбутися все що завгодно. Що і трапилося в 2002 році в місті Житомирі на центральному стадіоні “Полісся”.
День Незалежності
24 серпня 2002 року, вся країна святкує День незалежності. Місто Житомир чекало ще одне свято у вигляді приїзду до нашого міста гранду не лише Українського, а й Європейського футболу, а саме Динамо (Київ). Місто жило в передчутті футбольного десерту в такий визначний для країни день. Та те, що сталося через кілька годин шокувало, і це, м’яко кажучи, всю Україну.
Ранок, звичайними маршрутками і дизелями почали приїздити “фанати” киян. Ще з перших хвилин свого перебування на Житомирщині їх поведінка не віщувала нічого радісного. Вулиця Михайлівська для кількох з “гостей” перетворилася у громадський туалет, і навіть присутність міліції поруч їх абсолютно не лякала. Відчувши таку гостинність від нашої міліції на шляху до стадіону весь цей колектив молодиків розгромив ресторан “Томас”. Кілька чоловіків, що намагалися зробити зауваження і втихомирити київських фанатів поїхали в найближчі травмпункти.
Стадіон, команди на полі, суддя дає стартовий свисток. Матч розпочався, на полі справжня спортивна боротьба. Та з часом весь акцент уваги переміщується з поля на трибуни, де гості з Києва, відчуваючи, що скоро стадіон переживе ремонт, почали розбирати його раніше. Дерев’яні лави, застаріла тиньківка, металеві конструкції почали зникати на очах. Столичні “гості” почали то все жбурляти в представників силових структур. Як з’ясувалося пізніше, жодних спецзасобів самооборони ні в кого з них не було. Певне була вказівка від верхніх прошарків житомирської еліти проявити лояльність до столичних вболівальників. З кожною секундою стримувати агресію спянілих молодиків було неможливо.
Матч завершився з рахунком 0:4 на користь киян. А події за лаштунками стадіону лише починалися. Ті хто були представлені до гостьового сектору слідкувати за порядком, почали відводити агресивний натовп горе вболівальників на вихід до вулиці Фещенка-Чопівського. Надалі було заплановано відвезти псевдовболівальників на вулиці київську і відправити їх автобусами до столиці. Хто ще трошки міг розуміти ситуацію відправився до вантажних автомобілів силовиків. В родині не без…… Все, ж лишилося добрих три десятки молодиків, що затіяли масову бійку з міліціянтами. Нагадаймо, що при собі зі зброї вони мали хіба що кулаки і ноги. І через хвилин 10 після взаємних стусанів відбулася кульмінація драми. В натовп знахабнілих вболівальників влетіли ті, кого не планували викликати, до моменту, коли ситуація вийшла з під контролю. Рожеві берети і камуфляжні костюми, все це дало зрозуміти натовпу “Беркут”. Добрий вечір! Крики від болісних ударів кийками чули далеко за межами Житомира. Лічені секунди і весь алкоголь, що вживали столичні хлопці, вийшов назовні через крики болю і кров. За якісь миттєвості вся агресія, сміливість і нахабство хлопців кудись поділася. “Беркут” бив багато, сильно, міцно і влучно. Звуки ударів кийків звучали в унісон. Складалося відчуття, що це ансамбль барабанщиків, які давно не грали на музичних інструментах. Ось так буває, ще 5 хвилин назад під стінами стадіону “Полісся” “сміливці” викрикували: “Ми вас повісимо”, а нині скривавлені мовчки залазять у військові вантажівки виховано подаючи один одному руки. А хто був не в змозі, того житомирські силовики “ніжно” затягували до салону.
Поза кадром і післясмак
Футбол-добра гра і має викликати лише спортивну злість. Чимось та історія стала повчальною для футбольного світу і не лише. Згодом різні джерела подавали диференційовану інформацію про скандал в Житомирі. Багато хто із високопосадовців нашого краю отримав “на горіхи”. Дехто був звільнений. Розбирання тривали ще досить довго. Як стало відомо згодом, серед “вболівальників” Динамо були і мешканці Бердичева, що доволі здивувало всіх, хто бачив і чув про події 24 серпня 2002 року. Той день назавжди увійшов в історію українського футболу, як жорсткий урок етики, яка була порушена. Дякувати Богові, що в сучасному світі такі бійки швидко присікаються необхідними спецслужбами. Гірко від того, що вони і досі є, хоч і не в таких масштабах.
