Друга світова війна – зіткнення насамперед ідеологій, а не народів, цим вона сильно відрізняється від Першої світової. Один народ міг мати велику кількість прихильників кількох ідеологій одночасно, як і в українців. Українці тоді жили в чотирьох різних країнах (СРСР, Польща, Чехословаччина, а потім Угорщина, Румунія), були прихильниками різних популярних ідеологій (демократія, фашизм, комунізм). Звісно, найбільше українців жило в СРСР та вірили у правильність комунізму. Хоч спершу “альянс спотворених хрестів” Третій Райх та СРСР виступили як союзники проти демократичних країн, українські політики у еміграції розуміли, що цей союз ненадійний та розраховували звільнити українські землі від Сталінської окупації. Далі на izhytomyryanyn.
Житомирщина як лоно спротиву
Перші загони УПА з’явилися на теренах Житомирщини і Рівненщини. Житомирщина межувала і Польщею, країною з сильною українською діаспорою та демократичним ладом, колишньою союзницею УНР. Через тоді ще польську Рівненщину в радянську Україну потрапляла нецензурована література з Європи та агітатори. Болотисто-лісисте Полісся “розрізало” лінію фронту війни моторів, в регіоні переважно діяли партизанські та карательні загони. Українці сформували “Поліську Січ” – військово-політичне формування, яке діяло в інтересах екзильного уряду УНР. Спершу повстанські загони мусили отримати дозвіл на діяльність від окупаційної адміністрації. Очільник “Поліської Січі” Тарас “Бульба”-Боровець у своїх мемуарах відзначає, що українці-колаборанти відіграли важливу роль для збереження життів українців – вони саботували конфіскації майна та відправку остарбайтерів, передавали інформацію про каральні акції повстанцям. “Запаморочення від успіхів” підштовхнуло німців до жорсткішого ставлення до місцевого самоврядування і загони ополчення офіційно були заборонені під приводом відмови розстрілювати євреїв. УПА бульбівців перейшло в підпілля, здавши гіршу зброю, лишили в себе кращу. Як і громадяни України 2022 року, мешканці масово підбирали та ховали зброю – збереглися свідчення про схованки зброї, набої, гармат і навіть танків.
Олевська республіка
У вирі німецько-радянської війни з’явилася Олевська республіка – незалежний партизанський край, який простягнувся по півночі Житомирщини та Рівненщини. Об’єднані сили українців і білорусів вибили радянських партизанів, створивши свою адміністрацію. На теренах республіки почали публікуватися газети, відновилося церковне життя, почали реформовувати шкільну освіту та колгоспи. Олевськ став серцем українського життя, на вже перейменованих вулицях з’являлася українська символіка та портрети українських діячів. Олевська республіка визнала владу екзильного уряду УНР на чолі з А. Лівицьким. У листопаді 1941 року німці все ж встановили контроль над територією, зупинивши всі реформи. Озброєні формування були розпущені чи перейшли на нелегальну діяльність.
Житомирщина, як частина Полісся і Волині, була бойовищем кількох партизанських рухів. В нашому краї з’явився термін УПА, на наших теренах з’явилася адміністрація Олевської республіки – клаптику демократичної, української держави. Наші земляки воювали проти нацизму не тільки в лавах Червоної армії, а й у лавах “Поліської Січі”, билися проти обох тоталітаризмів – комуністичного та нацистського.
