Серед українських національних рухів Другої світової війни найпопулярнішим досі лишаються ОУНівці. Втім культивування популярності цієї організації йде на шкоду висвітленню других сторінок історії нашої землі – УПА “Поліська Січ” під проводом Тараса Бульби-Боровця. Діяльність цих героїв розгорілася на наших землях – серед лісів та боліт українського Полісся. Далі на zhytomyryanyn.
Контекст та передумови
З перших тижнів початку німецько-радянської війни радянські частини відступали на схід, залишаючи свою територію і підставляючи під удари німецьких окупаційних адміністрацій своє населення. Поліські болота розрізали фронт надвоє, адже великі військові з’єднання не могли проходити по болотисті місцевості, бідній на дороги та залізниці. В цьому вакуумі владу брала місцева адміністрація для охорони місцевого населення та господарства від мародерів, диверсантів та недобросовісних партизанів.
21 серпня 1941 року містечко Олевськ було визволено від червоної адміністрації. Звільнення проводили частини “Поліської Січі”, одразу бійці встановили свою адміністрацію. “Бульбівці” не стали проголошувати створення нової держави як оунівці Бандери, а визнавали чинну, вже існуючу владу уряду УНР в екзилі. Таким чином Олевська Республіка стала реальним відновленням політичного впливу уряду у вигнанні.
Функціонування республіки
Влада республіки поширювалася на території Олевського району, а також частин Овруцького, Лугинського, Ємільчинського районів Житомирської області та північно-східної частини Рівненської області. Разом з цим, бульбівці намагалися здійснювати свій вплив на території Білоруської Радянської Соціалістичної Республіки, звідки намагалися вести переговори з білоруськими націоналістичними партизанами для синхронізації боротьби проти червоних партизан і німецьких окупантських адміністрацій. Загалом підконтрольна площа складала 2218 км², а кількість населення – близько 40 тисяч осіб.
Одразу було сформоване місцеве управління, яке самі повстанці називали управами. Районна управа Олевська взяла на себе функції центральної влади і розв’язувала проблеми безпеки та правопорядку, займалася справами господарського-економічного характеру, народної освіти та торгівлі. “Бульбівці” відновили діяльність фарфорового заводу, меблевої фабрики та гончарних підприємств. Як грошові одиниці ходили німецькі марки та радянські карбованці одночасно. Разом з цим, збирався натуральний податок з підприємств та виплачувалася соціальна допомога у продуктовому вигляді для працівників та нужденним.
Для швидкого реагування на проблеми двічі на місяць в Олевську проводили зібрання представників сільської адміністрації, на яких видавалися накази та зачитувалися звіти
Втім після укріплення своєї влади та підтвердження сили військовими успіхами, 5 листопада представники рейхскомісаріату України приїхали до Олевська. Комісар поставив вимогу розпустити “Поліську Січ” та ліквідувати Олевську республіку. Території республіки стали підкорятися німецькі адміністрації, втім, вояки “Поліської Січі” продовжили свою боротьбу вже підпільно, позбувшись ілюзій німецького покровительства. 